Розділ 1. Між тишею та бурею.

В безмовній пітьмі невідомих стежок,

Крокує людина, крізь світло зірок.

Її не лякає ні холод, ні тьма,

Бо в серці живе незгасима весна.

Її душа полихає, мов далекий маяк,

Веде корабель крізь безмежжя юнак.

Тут мрія про дім, там де зорі ясні,

Де квіти ростуть на родючий землі.

Де вітер співає у травах густих,

І спогади ллються у снах золотих.

Там рідні обійми чекають здаля,

І ніжно шепоче прадавня земля.

Но шлях той важкий і тернистий буває,

І серце від втрати іноді крає.

Але доля вогнем попри біди горить,

І кличе уперто вперед — далі йдіть.

Кришка медкапсули повільно піднялася. Знову перед очима — біла стеля медсекції мого корабля аґрафів. Усе знайоме, скільки разів я вже тут опинявся, особливо після моїх мандрів. Ось і зараз я не поспішаю підійматися — аж надто багато сталося зі мною останнім часом. Потрібна тиша, хоча б кілька хвилин, щоб зібрати думки до купи та перевірити, що видавав симбіонт з нейромережею про моє здоров'я. Всі показники порівняв з попередніми, начебто все гаразд. Глибоко вдихаю стерильне повітря з присмаком металу й повільно повертаю голову вбік. Там до мене заглядав у медкапсулу кіт. Встаю, Ос, встаю. Я з моменту нападу жив на кораблі, який стояв посеред кварталу клану, ми таким чином захищали периметр, поки йшли відновлювальні роботи біля резиденції.

Поки одягався, в голові крутилися думки про мегаполіс, клановий квартал, форт, базу, ферму з виходом у космос. Яка ж кількість різноманітних напрямків у нас одночасно тягне ресурси.

За ці два тижні після нападу більша частина робіт у клановому кварталі вже виконана. З підземного бункера було успішно виведено 87 людей, які перебували там у стазис-капсулах. Ліка всіх лікувала, а Рорг та Іс оперативно взяли цю ситуацію під свій контроль і проблеми з відновленням захисту. А за підтримки матері Іса — Софі Дерго, що свого часу мала значний вплив у старому керівному колі, у клані було здійснено серію рішучих кадрових змін.

Сьогодні якраз у мене за планом була нарада, де я познайомлюся зі структурою (буде в кінці розділу) і з тим, хто за якими напрямками відповідатиме. Бо події в мегаполісі змінюються дуже швидко, а часу стати на ноги в нас замало.

Перевірив спорядження і системи корабля й прошепотів сам до себе:

— Що ж, підемо познайомимося з усіма...

Відчинив двері і вийшов у рубку. Там щось знову майстрував Тех — він повернувся з аномалії десь тиждень тому і притягнув із собою Зака та Еллі. З ними трапилася досить кумедна історія. Тікаючи від атаки на квартал, вони зайшли в інший світ, а там зустріли аномальних тварин і прийняли короткий бій. Потім відступили і опинилися занадто далеко від аномалії. Згодом, не зовсім підготовлені до таких умов, вони блукали незнайомою планетою, шукаючи їжу та псі-кристали, адже всі заряджені в їхньому приладі вже вичерпалися, а повернутися назад самотужки вони не змогли. Повернув їх Тех, схудлих, але живих.

— Привіт, Тех, — сказав я. — Як у нас справи?

— Тут і на базі з фортом поки що нормально, є проблема лише в космосі. Останнім часом почали пропадати розвідники.

— Злам, чи їх перехоплює чимось материнська система?

— Я вважаю, що фізичний перехват. ШІ з хлопцями працюють над цим.

— Ще щось?

— Так. Нам вже час забиратися звідси, треба забрати нових людей з бази, а з форту техніку. Аномалії у кварталі ти середні закрив, дрібні закриє Зак, а великі нам зараз не підвладні. Я вже Заку дав завдання спробувати створити два пристрої, які працюватимуть синхронно на одній частоті для таких випадків. У клані ж більш-менш усе спокійно, люди ще кілька тижнів будуть оговтуватися після розморожування і вникати в справи. Тут є кому за ними доглянути, а нам з тобою потрібно зайнятися іншими справами.

— А як дівчата?

— З ними все нормально, відновлюються. Оллі зараз піклується про Айлін, дівчина після нападу на людей завзято взялася за навчання і зараз займається лише цим.

— Добре. Зрозумів. Ходімо тоді знайомитися.

— Іди сам, я їх переважно всіх знаю. Було б доцільніше, поки триває нарада, мені зайнятися підготовкою корабля до перельоту й розпочати завантаження.

Згодом я сам попрямував до резиденції, де після реставраційних робіт вдалося привести до ладу кілька просторих зал — саме тут зараз проводилися ключові збори клану. Приміщення ще зберігало запах свіжих матеріалів і трохи пилу, але вже дихало життям. Стіни були прикрашені старими гравіруваннями із символами клану. Саме тут, серед знайомих облич та нових постатей, відбулася наша перша повноцінна нарада після двотижневого відродження клану, відновлення кварталу і розморожування людей.

Атмосфера була стримана, насторожена — ми ще придивлялися одне до одного. Старі проблеми та нові виклики клану змушували всіх бути уважними до дрібниць. Софі, як координатор, взяла ініціативу у свої руки та представила мене кожному з новопризначених керівників — серед них були як перевірені часом спеціалісти, так і молоді фахівці, що вже встигли проявити себе у кризових ситуаціях і у відданості клану. Всі вони пройшли через перевірку Оллі, і кожен коротко, без зайвих слів, доповів про стан справ у своєму напрямку. Старійшин у нас не було, їх роль виконував я з ШІ клану.

Відновлення житлового сектору йшло повним ходом — кілька блоків уже були заселені. У цьому багато допомагали робочі з мегаполісу. У підземному виробничому секторі запустили базові підприємства, що передав нам назад мегаполіс, а ми відновили наші енергетичні системи, запустили технічні й ремонтні бокси та системи очищення води. Енергосистему теж вдалося стабілізувати, хоч і не без тимчасових обхідних рішень, з часом все виправимо.

На перший час новопризначені спеціалісти окреслили головні потреби: укріпити й повністю відновити резиденцію, лабораторію і ангар, розширити медичний сектор і поповнити запаси картриджів, особливо тих, що потребують компонентів з аномалій. Також важливим став перезапуск наукового центру — без нього кланові дослідження тут зупинені. І, звісно, питання охорони: потрібно посилити периметр навколо резиденції, відновити та встановити захисні енергетичні бар’єри та охоронні системи.