Розділ 3. Дослідження розбитих кораблів.

Наближаючись до координат, які надав ШІ, ми з цікавістю вдивлялися в панорамний екран. Дані з розвідника, який рухався попереду корабля, показували зелені крони лісу, що тягнулися до горизонту. Але ось внизу ліс раптово обривався, поступаючи місцем величезній галявині. На ній виднілися дві неприродні для цього середовища конструкції: один корабель належав аґрафському флоту, схожий на мій, а другий — невідомої моделі, створений явно за іншою технологічною школою.

Навколо де-інде від землі підіймався легкий серпанок, а біля скелі на галявині пульсувала аномалія. Вона була велика та схожа на розірване марево, що мерехтіло синьо-фіолетовими відтінками, створюючи відчуття, ніби простір там дихає і живе власним життям.

Розвідник плавно знижувався, а в кабіні нашого корабля панувала робоча атмосфера. Тех перевіряв приладами навколишнє середовище, Тріг готував зброю, а ШІ коментував дані:

— Захисні системи корабля аґрафів мною вимкнені. Аномальних тварин поблизу не виявлено. Рівень випромінювання біля аномалії в межах безпечного. Раджу дотримуватися максимальної обережності. Заходимо на посадку.

Корабель зробив плавне коло над галявиною й опустився на посадкові опори. Поки ШІ завершував сканування атмосфери та зовнішнього середовища, ми одягали спорядження. Перевірка показала відсутність явної загрози, й шлюз повільно відкрився. Ми ступили на суху, тверду землю.

Оллі залишилася на борту, а ми втрьох вирушили в бік корабля аґрафів. Ліс навколо був наповнений звуками природи, створюючи оманливе враження спокою. Проте, наблизившись, ми побачили, що ситуація тут зовсім не була мирною. Навколо корпусу були розкидані прилади з контейнерів експедиції — здавалося, їх змило або щось розкидало. Сам корабель виглядав відносно цілим, хоч і зачиненим. Його темний корпус, укритий захисним покриттям із металічним блиском, був подряпаний, забруднений, подекуди обплетений гілками, а знизу пробивалася висока трава, яка виросла за час його простою.

Хоч системи захисту були заздалегідь вимкнені ШІ, ми знали, що живлення на борту ще залишалося. Тех під’єднався до зовнішнього порту й ініціював аварійний протокол доступу. Шлюз пручався, але зрештою з шипінням відійшов убік, відкривши вхід до темного коридору. Всередині панувала напівтемрява, яку ледь розрізали червоні вогники аварійного освітлення.

— Ліхтарі вмикайте, — наказав Тех.

Світло вихопило з темряви дивні деталі хаосу в кораблі: подряпані стіни, обірвані кабелі, клапті обгорілої тканини, сміття, розкидане обладнання та зброя. Усюди були сліди боротьби чи паніки. Коридор за шлюзом вів у глибини корабля, де нас чекала похмура тиша, яку порушували лише наші кроки.

Тех зайшов першим, а ми обережно просувалися за ним, тримаючи зброю напоготові. Датчики наших скафандрів почали фіксувати нестабільні електромагнітні імпульси — здавалося, енергосистема корабля працювала зі збоями або була частково розсинхронізована.

Уже в першому відсіку ми натрапили на робочу ремонтну зону: навколо валялися інструменти, деякі панелі керування були пошкоджені, а кілька контейнерів з технічним обладнанням стояли відкритими. А поруч були порожні модулі для зарядки енергоблоків, що свідчило про те, що тут колись проводилися ремонтні чи технічні роботи.

— Хтось тут щось підключав, — зауважив Тех. — Можливо, вони використали свою енергію для чужого обладнання.

Невдовзі ми натрапили на перше тіло, це був аґраф. Його скафандр був цілий, але тіло всередині висохло до стану мумії. Порожні очниці дивилися в стелю, а пальці залишили подряпини на металевій підлозі, він ніби намагався піднятися, але так і не зміг.

— Таке відчуття, що він задихнувся, — тихо промовив Тріг.

Коридор розділявся далі ще на кілька гілок. Ми вирішили рухатися до машинного відсіку, де знаходилося псі-ядро. Але, щойно зайшли до бічного проходу, почули звук. Спочатку це було схоже на скрип металу, але з кожним кроком він перетворювався на скиглення, а потім — на тихий гул.

— Тех, ти щось фіксуєш? — запитав я, намагаючись тримати голос рівним, бо цей шепіт діяв на нерви.

— Нічого конкретного. Але тут явно щось не так, — пробурмотів Тех. — Частоти всередині корпусу корабля забиті дивними хвилями, немов щось тут глушить та спотворює всі діапазони.

Згодом ми наблизилися до ще одного відкритого технічного відсіку, де знайшли ще одне тіло. Всередині кімнати були шафки з інструментами та обладнанням, частина яких залишилася на штатних місцях, а інша на полі. На столі стояли наукові прилади, а під ним валялися енергоблоки з ще одним тілом. Обличчя цього аґрафа було спотворене, ніби він помирав у муках: чи то був останній крик, чи то жахлива гримаса застигла в століттях на мертвій плоті.

— Що тут взагалі творилося? — пробурмотів Тріг, стискаючи зброю та контролюючи коридор за нами.

Дивний звук далі по коридору повторився. Він лунав вже ближче, і тепер до гулу додався тихий шепіт, який було майже неможливо розібрати. У енергетичному відсіку, де було псі-ядро і куди ми врешті дісталися, стояв чужий невідомий нам пристрій. До нього були під’єднані аґрафські енергоблоки, й він світився тьмяно-зеленим світлом, а ще мені здавалося, що цей прилад зовсім "не вписувався" в технології аґрафів. Навколо нього лежали три тіла аґрафів, їхні кінцівки були неприродно викручені, а на шкірі проступали чорні лінії, схожі на сліди блискавки.

Коли ми ще наблизилися, світло в пристрої посилилося, а шепіт у кораблі злився в гучний гамір. Мені здалося, що в далечині кімнати щось ворухнулося, але, коли я туди посвітив, там нікого не було.

— Щось мені погано, — несподівано сказав Тріг, мені теж було неприємно, але поки терпимо.

— Відходьте назад до кімнат з обладнанням, я заберу необхідне й негайно виходимо, — наполіг Тех, — на мене тут нічого не діє.

Поки кіборг демонтував псі-ядро, ШІ та енергоблоки з енергетичного відсіку, ми з Трігом відійшли назад та винесли на вулицю зброю з інших кімнат, тіла аґрафів, кілька контейнерів із позначками "резервний запас" і частину знайденого та необхідного ШІ обладнання. Рухаючись назад, я за допомогою псі відчував, ніби на кораблі щось ожило і спостерігає за нами. На виході я обернувся і побачив, як у темряві коридору ворушилися тіні. Але світло ліхтаря знову не знаходило джерела руху, я тільки відчував, як холод пробігав по спині, коли повертався до темряви.