Передмова.

Інтерлюдія. Історія планети.

Усе почалося ще дуже давно, раса, що існує набагато пізніше за легендарних сіячів, вивчала різноманітність створеного ними життя в космосі. Ось і зараз один із представників стародавньої раси задумливо розглядав проєкцію однієї з планет у відносно молодій зоряній системі. Всього то три мільярди років, у галактичних масштабах це зовсім не вік! Поверхня планети тільки не давно стала більш менш стабільною, почала утворюватися атмосфера. В атмосфері стали переважати окислювальні процеси, кора планети за своїм складом ставала більш придатною для експерименту. Тоді й відбулося перше значуще поповнення атмосфери киснем. Надалі наявність цього молекулярного кисню в атмосфері вела до формування озонового шару, який істотно розширив межі біосфери, що вже розмножилася, а це призвело до розвитку та поширення серед організмів більш енергетично вигідного кисневого дихання. Саме тому ШІ науково-дослідного корабля стародавньої раси вибрав її серед інших. Для проведення експерименту була потрібна саме така.

На планеті зараз повністю відсутня будь-яка подоба життя. Навколо планети розташувалися кілька автоматичних наукових станцій для проведення повного експерименту. Суть експерименту зводилася до наступного, древній ШІ зі своїми творцями збирався спробувати побудувати тунельні пробої в просторі на інші планети. Щось на кшталт тимчасового контрольованого тунелю між планетами, які розташовані за багато мільярдів кілометрів одна від одної. Це виглядало як верх досконалості для швидкого переміщення їхньої раси по галактиці.

Причому, планети обирали так, щоб на них можна було відпочити, отримати необхідний розвиток, деякі містили псі енергію, деякі корисні копалини, а на деяких проводили інші експерименти, а десь намагалися створювати й розвивати нові раси, а десь навчали й ростили власну молодь. Все було взаємопов'язано, а з плином експерименту цю розгалужену мережу вдалося створити на цій планеті, вона стала проміжною ланкою між планетою прародителькою стародавньої раси та рештою світів.

Сам механізм після останнього налаштування був захований у надрах планети, а щоб про нього не дізналися інші раси чи недруги, сюди навідувався раз на тисячу років автоматичний корабель, що корегував тунельні пробої в просторі. Адже вся галактика постійно переміщується і координати зміщуються, хоча й деякі координати були чітко прив'язані до планет за допомогою спеціальних буїв підпростору.

Так минали десятки тисячоліть, змінювалися на материнській планеті покоління за поколінням, давня раса відходила від користування цією системою, їхній розвиток перейшов на інший рівень існування, систему занедбали, все менше і менше нею користувалися. Залишалися тільки молоді раси, але і їм не всі напрямки були доступні. Почалися війни за володіння цими швидкими шляхами, буї підпростору знищувалися та переміщувалися, а через кожну тисячу років автоматичний корабель відновлював деякі тунельні пробої в просторі. І на населених планетах вся війна починалася заново, раси та тваринний світ знову змішувався, це призвело до мутацій, а потім до вірусу, який знищив усі раси, що населяли сполучені планети.

Вірус ще призвів до видозмін тваринного світу, на різних планетах вони розвивалися спонтанно і стрибкоподібно - різні види тварин і рослин від найагресивніших до нешкідливих у своєму вигляді виростали в досить дивних монстрів. Але, крім цього, на планетах тепер вистачало й інших дивацтв, по-перше - через присутність псі-енергії, усередині грудної клітини великих місцевих істот стали утворюватися кристали, які немов губки вбирали псі-енергію з навколишнього простору. А пізніше тварини вчилися цією енергією користуватися.

Але це ще не всі біди та дивацтва, які спіткали вже побиті долею світи, якась невідома до цього кібернетична раса з'ясувала, де знаходиться планета, з якої управляються всі тунельні пробої в просторі та вирішила її захопити. Але нічого в неї не вийшло, дали місцеві люди першу відсіч, а потім на самій планеті схоже спрацював механізм захисту пристрою, який відкрив аномалії в усьому навколишньому просторі. Захист добив усіх, не розбираючись, хто людина, а хто кіборг, схоже, для нього всі, хто був на планеті та навколо неї, були небажаними гостями. Так минали наступні століття, люди після катаклізму відновлювалися, тварини еволюціонували, а аномалії подекуди відкривалися і приносили нові біди в понівечений тунельними пробоями світ.

Згодом аномалії навколо планети ширилися. І невдовзі взагалі вся система стала однією величезною аномалією. Тунельні пробої простору виникали в різних частинах галактики й тому в них іноді потрапляли космічні кораблі. Ще була навала архів, які тут намагалися добути собі їжу, але вони теж не змогли пристосуватися, а тих, що впали на планету, з'їли нові місцеві монстри, або ж вони забилися в підземелля й іноді теж виходили полювати на все живе. Виживали всі як могли.

Про цю планету мало знали в співдружності, а незабаром про неї взагалі всі забули, тому що там вибухнула галактична війна, потім напади архів, не до цього забутого всіма куточка галактики всім було діло. Раса, що створила цей механізм, зникла, нові створені нею раси розселилися космосом. І тільки їх механізм, що формує пробої, працював, немов докір усій галактиці та сумне нагадування про тлінність буття, він продовжував з'єднувати світи в межах своєї компетенції. Згодом в обладнання для створення пробою злетіло калібрування, галактика оберталася, світи гинули та створювалися. Живлення було зав'язане на ядрі планети, а захистом були самі пробої простору. Усе працювало, але для чого і чому так, вже ніхто не міг сказати.

Може коли-небудь у майбутньому автоматичний корабель прийде і зробить синхронізацію механізму, що керує пробоями, але от коли це станеться невідомо, а може він вже давно згинув у безоднях всесвіту і це марна надія на порятунок.