Розділ 6. Попутники.

Інтерлюдія. Тех.

На відновлення пошкоджень пішло кілька годин, один із вибухів знищив майже повністю ногу і частково руку. Все сталося одразу як вивів з ладу другого карателя і потім стався вибух першого, ніколи в них не закладали плазмові гранати для самопідриву. Найімовірніше, ватажок бандитів хотів спробувати знищити сліди своєї діяльності та нас. Пил і дим заволокли тунель, частина стін обвалилася, пахло гаром. Прохід зник. Замість нього лежали купи каменю і панелі стін, усе навколо було всіяне уламками. Джо допоміг вибратися з-під завалу, викопав мене і перетягнув у безпечне місце.

За приблизними підрахунками, тут завалено близько тридцяти-сорока метрів тунелю. Мік щось говорив про запасний вихід, потрібно брати на базі георадар і шукати. Розкопувати ж напряму можна пару тижнів із невідомим результатом. За допомогою Джо дістався до глайдера і ми вирушили назад на базу, за матеріалом від тіл кіборгів і георадаром. Відновився дорогою повністю. Потім Джо відвіз до форту, а з собою взяв Іс, цей хлопець досвідченіший і його всі місцеві вже знають.

Наступного дня вирушили назад до старої бази бандитів і цілий день шукали запасний вхід до їхнього лігва. Знайшли в кушах. І тепер щоб пробратися або пройти всередину, потрібно було подолати цей щільний незрозумілий бурелом, що утворився навколо цієї невеликої печерки запасного входу до бази. Розмінували, узгодили дії за надзвичайних обставин і періоди зв'язку. і я попрямував всередину, а Іс залишився з глайдерами охороняти периметр.

Дістався до кінця тунелю і зайшов у середину бази, якраз вихід був де була відкрита аномалія з деревами всередині. Встиг тільки перехопити ігломет і ніж зручніше, як з-за повороту з'явився перший противник. Це виявилася середня ящірка, а коли вона зайшла в кімнату акуратно знищив її. Далі почав проводити дорозвідку приміщень. Під час просування малим розвідником всередині бункеру, було виявлено, що всі приміщення кишіли ящірками, і при подальшому просуванні викрито, що вони йдуть суцільним потоком в іншу аномалію. Заходити сюди рано, не прорвуся. Потрібно щось присипляючи або отруйне. Відхід. Сподіваюся, Мік далеко відійшов зі шляху ящірок, йому точно не впорається з такою ордою.

Наступного дня привезли з бази суміш із присипляючим ефектом, і підготували все для його застосування. Останні вказівки Іс, і я вирушаю в низ, на прорив, уже мав подіяти газ. У приміщеннях колишньої бази на підлозі лежали десятки ящірок, переважно дрібні та середні.

Повільно просувався вперед, акуратно переступаючи тих, що лежали під ногами. Поглядав на всі боки та наближався до аномальної пелени, вона переливається у вогнях ліхтарів, та раптом поперед мене з-за рогу коридору  з'явилася велика ящірка. Вона важко дихала і йшла по всіх тілах навалених під ногами, схоже, трохи гірше діє газ на більших тварюк, або потрібно було більше почекати. Завмер, пропустив її повз себе, схоже вона не розуміла, що робила. Перетнув пелену й опинився в іншому світі. Тут вже довелося побігати, всі ящірки були в нормальному стані, і я постарався з мінімальним використанням боєприпасів прорватися на чистий простір із невеликого лісу. Вибрався на найближчий пагорб і почав шукати мітки, які мені мав залишити Мік, якщо він ще живий.

Незрозуміло, куди мене занесло. Плоска кам'яниста пустка простягалася у двох напрямках, перериваючись лише рідкісними виступаючими каміннями. Попри тепло сонця, дув холодний вітер. Низькі хмари ліниво пливли, зависаючи просто над землею, створюючи відчуття важкої атмосфери. Через кілька годин пошуків почали проявлятися сліди перебування людини. Печера з золою багаття вказував на те, що хтось провів тут ніч. Найімовірніше, це було місце, де Мік сховався на ніч. З цієї точки скелі відкривався цікавий краєвид: знайоме коріння звивалося і поверталося вдалині, а парочка навіть, здавалося, щось пожирала. Думка про те, що це коріння може когось поїдати, тривожила і це могло трапитися зі зниклим пілотом. Завдання полягало в тому, щоб знайти його і забезпечити безпеку; життя пілота мало важливе значення для роботи бази й поки що це було пріоритетом. А ще нам з ним щастило, і це теж був вагомий фактор.

Усі покинуті світи таїли в собі небезпеки, але потрібно шукати підказки, що ведуть до місцеперебування Ніка. Поки розвідник прочісував місцевість, пошуки зачіпок тривали, думки, як і раніше, зосереджувалися на поточному завданні: відмічаючи пересування ящірок лісом і фіксуючи їх залишків, найімовірніше, після бою з Міком. Наступні орієнтири було знайдено, на плато, але дістався я туди в темноті, тут було знайдено залишки змії та орієнтир пілота на руїни в пониззі річки.

До руїн дістався приблизно вранці. Можна було йти й швидше, але я намагався рухатися максимальнообережно, - заряду розвідника і так ледь вистачило на цілий день. Зупинився в перших будинках і виявив сліди присутності людей. Відправив малого розвідника, аграфи, але дивні, бідно вбрані й відсутня в них сучасна зброя, тільки мечі та арбалети. Хто це такі. Дивно. А далі на площі біля статуї виявився Мік, він лежав обличчям у землю. Навколо то зникала, то з'являлася, то бігала якась аномальна тварина, вона шипіла на дівчину і не підпускала її до пілота. Ще далі стояли кілька аґрафів з арбалетом і мечем. Послав запит на нейромережу пілота, немає зв'язку, життєві показники бойовий скафандр видає нормальні.

І хто тут за кого, ось питання.

Інтерлюдія. Ольмаріоніель.

Мік розмовляв і раптом упав обличчям вниз. Гάτα крутився поруч, я намагалася не сильно ворушитися і поступово поволі відходила крок за кроком. Вбивця ельфів не заспокоювався. Мені стало якось моторошно. Демон його знає, що це створіння надумає. У псі сприйнятті я його не бачу. Але краще виявити трохи більше обережності, ніж безглуздо загинути. Раптом з'явився розвідник, але не Міка, облетів усіх на майданчику.

— Що тут відбувається? - пролунав голос з нього чистою аграфською. Я навіть розгубилася від того, що відбувається.