Розділ 2. Подорож.

Розпалив багаття. Зустріч з котячою істотою була раптовою, як і несподіваним його напад. Чого він до мене причепився, йшов би полювати в іншому місці, ще й кинувся на мене, цілячись у стегно. На щастя, мене захистив бойовий скафандр, який прикрив від гострих зубів та пазурів істоти. Без захисту я б отримав серйозну травму. Зараза пухнаста, а під час відбирання у нього гвинтівки ще й руку подряпав, мабуть, це захист такий, через дію якоїсь псіонічної навички кота. Де вони такі водяться.

Напад кота застав мене зненацька, не сприймав я його як загрозу, може ототожнював його зі своїм рідним світом, там такі тільки подряпати можуть. Мені потрібно подвоїти пильність і бути готовим до будь-яких подальших зустрічей із цією істотою чи іншими потенційними загрозами, правильно розставляти пріоритети, не хватати всіх поспіль за шкірку та зберігати пильність у цьому світі.

Кіборг постійно мені радив не знімати спорядження на інших планетах – це був ключ до моєї безпеки. А тут я схибив. Бойовий скафандр забезпечував суттєвий захист від фізичних атак та захищаючи мене від різних здібностей аномальних істот. Цікаво як там Тех відновився, вибрався - я подивився на напрям свого світу. Не вічно там ящірки перекриватимуть прохід. І тут ця дивна тварина ще за мною ходить. Подивимося, що про таких пишуть, доки смажиться м'ясо.

У моїй вивченій базі саме така аномальна тварина не зустрічалася, хоча опис подібних, які мають мімікрію є. Ці тварини мають дуже унікальну якість: клітини їх тіла є одночасно нервовими (тобто такими, що проводять електричні сигнали), зоровими (реагують на світло) і м'язовими (забезпечують рух). Вовна аномальної тварини усіяна світлочутливими клітинами, що робить поверхню його тіла справжнім витвором мистецтва. Так звані клітини-хроматофори, що містять необхідні пігменти, здатні розтягуватися та стискатися, впливаючи на колір вовни. А клітини-іридоцити (вони ж іридофори) змінюють кут заломлення світлових променів, що потрапляють на них. Таким чином, такі тварини можуть з легкістю і за лічені частки секунди змінювати забарвлення залежно від оточення та освітлення. Вони просто так доповнюють свій захист хоча і мають зачатки псі.

Стверджується, що кінчики їхньої вовни мають повне право називатися зоровими, а це означає, що поверхня тіла – одне суцільне око. І вважають, що тварина з мімікрією змінює візерунок покриву свідомо, а не просто рефлекторно та адаптивно. Є свідчення того, що індивід здатний мімікрувати під різних як живих, так і неживих об'єктів, які становлять екологічне оточення. Потрібна здатність, мені на бойовий скафандр таку треба.

М'яса насмажив, можна вирушати в дорогу, на кілька днів вистачить, а потім подивимося. Перевірив спорядження та попрямував у бік рівнини. Вибрався з лісу на найближчий пагорб, трохи повільно, уважно розглядаючи обрій, наблизив усі ймовірні й намічені шляхи до річки, озирнувся на предмет тварин і коріння, начебто все чисто. Жаль є тільки малий розвідник, а заряд скафандра я заощаджую, мало що трапиться по дорозі. Ззаду в лісі помітив ворушіння дрібних ящірок, вони вже визначили мій напрямок, збираються у переслідування. Потрібно йти.

На деревах помітив кота, він сидів на високій гілці та дивився в мій бік. Я йому помахав рукою і подався на рівнину. Намагаючись обминати низини та місця з відсутністю каміння.

Через деякий час походу знову вибрався на пагорб і оглянув околиці. Сонце все ще м'яко світило на голову, ящірки, які тяглися за мною від лісу трохи відстали, місць з аномальним коренем поки що не знаходив на своєму шляху. На цій кам'янистій рівнині, не було навіть дрібних тварин і комах, стояла цілковита, мертва тиша, тут навіть птахи не літали.

Далеко на заході легкий серпанок застилав горизонт, на півночі вихорилися хмари. Це означає, що погода може змінитись у гірший бік. І судячи до вітру, це атмосферне явище прямує до мене. Потрібно шукати притулок або мимо пройде, подивимося з часом.

Ще через деякий час марево на горизонті помітно наблизилося, приймаючи обриси темної хмари, що вихорилися, та розкинулася на всю північну сторону неба, в далечіні стояла дощова завіса. Усередині були спалахи блискавок – отже, мене застане дощ гарантовано. І настав час припиняти йти та починати шукати притулок. Дощ, що насувається, змиє мої сліди, і потрібно буде де-небудь на пагорбі зробити ще одну мітку для Теха. Вітер, до речі, зараз стих, повний штиль.

У моєму рідному світі несподівана негода - це або стоїть стіна зливи з градом, що освітлюється спалахами блискавок і приголомшує тебе їх гуркотом, в моєму іншому світі точно така ж стіна аномальної бурі, що летить зі страшною швидкістю піску, подивимося, чим порадує цей. Записував похід, можна буде потім подивитися на базі, і фахівцям буде цікаво, якщо повернуся.

Підхожий притулок знайшовся в невеликій ущелині біля нахиленого каменю, що під кутом іде в землю. Не звертаючи більше уваги на вітер, що знову збільшувався, я почав тягати гілки та каміння, щоб побудувати собі невеликий захист від грози й дощу. Через деякий час уже почали падати перші краплі дощу, та я вже мав дві стіни й частину третій. Гадаю, вистачить сховатися від блискавок та дощу, раптом потрапить блискавка до бойового скафандра, і я залишуся зовсім без захисту. Це вирок у цьому ворожому світі, лише згадати пригоди Кіри на моїй новій планеті. Якби не кіборг, не вижила б вона. Але сподіватимемося на краще.

Доробив останні приготування, дощ уже лив як із відра. Після чого заліз в горловину біля основи каменю, відсунув рюкзак, що лежав тут, поклав на коліна гвинтівку і притулив у кутку меч, зручно сів, бачачи майже все в окрузі за пеленою шумливого дощу. Ноги трохи заливало, але що робити, вони не промокнуть у скафандрі. Дістав м'ясо вирішив перекусити.

Найближчі виступи скель заволокло, дощ стояв стіною, омиваючи блискучі валуни, якими були всіяні скелі та схили. Камінці схожі на граніт, мали чорні прожилки, які стали чітко виділятися на мокрому, створюючи химерні малюнки, а один із каменів на відстані все більше чорнів від дощу, цікаво, що це за порода. Земля розмокла, потекла, і її сирий запах проник у кожний куточок мого притулку.