2. Зникнення Віолетти

2. Зникнення Віолетти

Всеволод, тримаючи Віолетту за руку, пройшов скрізь незвичний портал. Авжеж, усі портали незвичні. Ми ж не кожного разу чи кожного дня проходимо крізь них.

А потім...

Налетів потужний вітер - та потягнув за собою дівчину з фіолетовим волоссям, розімкнув долоні, не зважаючи на те, наскільки міцно хлопець тримав свою незнайомку у своєму рукостисканні, - та й поніс чарівне дівчисько кудись геть.

Спочатку Всеволод побіг за незвичної та надзвичайної краси молодою жінкою, а потім припинив свої спроси, бо його об'єкт "любовання" розчинився у просторі перед ним.

Самотній (чи вже ні, бо його серце заполонила ця чарівна дівиця з фіолетовим волоссям) стояв розгублено посеред такого ж не менш чарівного лісу.

- Віолетто... - лише прошепотів він.

І тут поруч в цю саму мить за його спиною виштовхнуло ні звідки його друзів: Аскольда та Ілону, Акилину та Мирослава, які теж трималися за руки, коли проходили через портал.

Тільки вони і досі тримали долоні своїх коханих.

- А де Віолетта? - поцікавився Мирослав.

- Зникла. - сухо відповів Всеволод.

- Ось так просто пішла? - здивувався Аскольд. - Просто покинула тебе, не зважаючи на те, що ти тут через неї? Як і ми також через неї. Чи через твою необережність?

- Вона не сама пішла. Вона мене не кидала. - виправдовувався Всеволод та захищав нібито свою дівчину. - Її поніс вітер, а потім... Вона зникла. Просто зникла - і все. Розчинилася у просторі.

- Отакої... - вирвалося з вуст Акилини.

- Що ж. Доведеться її знайти, щоб повернутися назад. - запропонувала Ілона.

- Тільки де ж її шукати? - задався питанням Всеволод.

- А ти йди за покликом свого серця, якщо воно тебе потягнуло сюди, то нехай твоє серце і показує дорогу. - запропонувала Ілона. - Бо логіки я у твоїх необережних діях не побачила, лише почуття та інстинкти, то й прислухайся далі до своїх бажань. Нехай твоя інтуїція тобой керує.

- О, ні. Може Всеволод і поступив необдумано, але саме зараз і треба увімкнути логіку, щоб не загинути у невідомому для нас світі та повернутися додому. - пояснив Аскольд. - Треба все обдумати та продумати, що робити далі. А дівчину дійсно треба знайти: якщо вона відкрила портал, щоб ми сюди потрапили, то й зможе відкрити портал, щоб ми звідси пішли.

- Я без неї не піду. - пообіцяв Всеволод.

- О, Боже! Закоханий бовдуре! Що хочеш, те й зробиш. Але спочатку ми її знайдемо. - рішуче заявила Акилина.

Мирослав подивився на свою дівчину та додав:

- Тоді треба обговорити план пошуку та порятунку нас самих. І якось спробувати пристосуватися до оточуючих умов.

- Добре. - погодився Всеволод. - Вибачте, що я втягнув вас усіх у це.

- Нічого. Головне знайти вихід. Ми щось придумаємо. Ми справимося. - пообіцяла Ілона.