6

— А чому він саме з тобою одружитись хоче? — розпитувала Папужку Ульмуюна, з цікавістю спостерігаючи за тим, як Леся і Олена намагаються закріпити свічку всередині гарбуза.

— Бо ідіот, — сердито буркнула Леся.

— Бо вважає, що я насправді битись не буду, я ж маю бути вдячна, що взагалі одружитись хочуть, я ж некромантка, — пояснила Папужка. — Не він перший. Досі просто без мечів приходили, думали, що й так на шию кинусь.

— Угу, — сказала принцеса, загадково посміхнулась і перебрала пальцями по намистинах в якомусь тільки їй відомому порядку. — Духам над ним сподобається знущатись.

І подула на своє намисто.

В кімнаті на мить змінилось повітря на вологе і якесь тягуче. Але це відчуття швидко зникло. Тільки Катц витягнув голову з-під крила, клацнув щелепою і підняв лусочки на шиї. В цю мить він був дуже схожий на крилатого динозаврика з мультика, але ніхто не звернув уваги.

Свічка кріпитися не хотіла. Навіть коли підійшла Ульмуюна і запропонувала підпалити її, накапати воску і приклеїти. Папуга, котрий тихо і мирно розколупував зернята на столі, відволікся і запропонував забити маленький цвях, щоб настромити на нього свічку. Куди саме забивати, він не уточнив. Арра запропонувала простромити кинджалом, раз така справа. Леся засумнівалась, що після кинджала від свічки щось залишиться, бо та свічка була досить тонка.

Потім вони роздивлялися свічки і чомусь прийшли до висновку, що одна світити буде погано, потрібно всі разом в гарбуза запхати.

— Одна одну розплавлять і швидко згорять, — нагадав про себе папуга, і Катц, як не дивно, його підтримав, видавши своє ики і помахавши крилами.

— Треба їх зачарувати, щоб цього не сталося. Та й взагалі, щоб горіли два дні, — сказала Леся. — А то свято ж не сьогодні, гарбузи просто зарання розставляють.

Дівчата посиділи, подумали над проблемою і пішли шукати експертів по вогню і свічках, але на півдорозі зустріли іншу компанію дівчат, в альтанці, з пирогом і ароматним чаєм. Як змусити горіти ті свічки довше, вони, нажаль, не знали, але святом зацікавились і пообіцяли прийти за цукерками, орієнтуючись на гарбуза в вікні.

— Може якогось вогнедуха призвати? — з сумнівом спитала Олена.

— Ага, ритуал провести, — з ще більшим сумнівом сказала Папужка.

— Котрий нас просили не проводити, — нагадала Леся.

— На духа можна зробити пастку, — вирішила поділитись сімейною магією Ульмуюна. — Але доведеться витратити три свічки.

— У нас їх дванадцять, так що можемо собі дозволити, — сказала Леся.

Поки дівчата готувалися до ритуалу… бо скільки шаманські ритуали не називай магією, ритуалами вони насправді бути від цього не перестануть. Поки готувались, за кущами і деревами, в глибині саду, подалі від очей адміністрації, поки ходили колом проти годинникової стрілки, витоптували потрібні доріжки і будували маленький курінь з гілочок, героїчний ельф висів і думав про складності життя.

Він все ще висів, коли дівчата завершили підготовку і навіть по черзі плюнули на схожий на лопух лист, в котрий завернули одну зі свічок і засунули в курінь.

Висів, коли Ульмуюна страшно шепотіла, а інші учасниці «сімейної магії» сиділи, не зводячи очей з куреня.

І коли вихорок над тим куренем закрутився, ельф все ще висів. Він поки не розумів, як там хоча б ворухнутися можна, так що вибору в нього не було.

І коли загорілась свічка, підпаливши і курінь, для ельфа нічого не змінилось. А духа пересадили в цілу свічку, підпаливши її від вогню, залишки куреня акуратно погасили, потім погасили свічку і понесли духа до гарбуза, де пересадили в третю свічку, бо на другу він був злий і міг почати шкодити.

Запалювати вогонь в гарбузі вирішили вже завтра, бо дух мав звикнути до нового місця для свого існування.

А коли на небі з’явились зорі, дівчата розійшлись, а папуга заснув прямо на гарбузі, ельф нарешті набрид вербі і вона його викинула, прямо в колючий кущ шипшини.

Ну, нецікавий він якийсь виявився. Ні повмовляти відпустити не здогадався. Ні пообіцяти поливати і вдобрювати. Ні навіть поволати, кличучи на допомогу. Причому нудний якийсь. Бовдур і є.