Глава 9. Помста

Вранці Сергію та Андрію вдалось залишити межі квартири й поїхати у справах. Ярину познайомили з робітниками й попередили, що ввечері ті можуть повернутися з новими дверима, і відбиватись від них не треба. 

Існувала ймовірність, що від початку можна було замінити лише замок. Але під час операції з порятунку із замкненої квартири Єгор, якого так не хотів бачити Сергій, немовби навмисно пошкодив усе, що тільки можливо, аби не залишати старі двері. Він навіть залишив кілька неестетичних нічим не виправданих подряпин. Принаймні коли Ростислав сказав, що треба замінити не лише замок, а й петлі, Сергій звинуватив у всіх негараздах саме Єгора. Врешті-решт, Андрій давно задумувався про нові двері, тому вирішив скористатися нагодою і не обмежуватися фурнітурою.

Ввечері, як і було заплановано, робітники приїхали раніше, тому Андрій та Сергій повернулись до вже заповненої людьми та галасом квартири. Зустріла їх знервована Марія, яка лише десять хвилин тому повернулася з поїздки до Вінниці, де проходило відкриття виставки її картин.

— Я перепрошую, але чи не могли б ви щось сказати своїм працівникам, аби вони звільнили ванну кімнату? — вона схрестила перед собою руки й з-під лоба дивилась на височезного Ростислава, якому ледь сягала плечей. Він здивовано глянув на неї.

— Мої люди всі п’ють чай, — Ростислав про всяк випадок навіть зазирнув до кухні, з якої тільки вийшов. — Так, точно всі.

Марія недовірливо насупилась, підійшла до дверей ванної кімнати й прислухалась:

— Там не тече вода, — вона задумливо приклала кісточку вказівного пальця до нижньої губи.

Сергій і Андрій сперли нові двері об стіну й обмінялись похмурими поглядами.

— А де Ярина? — Сергій першим здогадався, хто міг зайняти стратегічно важливий об’єкт, й підозріло примружив очі.

— Вона якраз хвилин десять тому посварилась із Єгором, зробила нам чаю і кудись зникла, — Ростислав потер підборіддя і знизав плечима.

Андрій насупився й поглянув на двері, які не вдалося відчинити Марії. Для чого молода дівчина після сварки могла зачинитися у ванній кімнаті, з якої не чутно ані потоків води, ані схлипів?

Сергія насторожила інша частина оповіді:

— І Єгору теж зробила чаю? Ярина?

Андрій процідив крізь зуби:

— Сергію, припини! — він повернувся обличчям до робітників, що вийшли на галас у коридор. — Єгоре! — погляд швидко виловив у натовпі чоловіка, з яким постійно ворогував його брат. — Що ти наговорив Ярині?

— Та що я міг сказати цій прителепкуватій? — Єгор фиркнув і демонстративно закотив очі. — Лише трохи не погодився з її думкою.

— Не змушуй мене повторюватись, — Андрій загрозливо примружив очі. — Ти чув питання.

Єгор голосно зітхнув, склав перед собою руки й уперся спиною у стіну. Він витримав ще кілька секунд театральної паузи, за яку його вже всі хотіли вдарити — особливо Марія, якій вбиральня була конче потрібна ще з потягу.

— Пояснив, що вона неправильно меле каву, не вміє тримати ножа…

— Вона від початку ще хотіла нам бутерброди зробити, — Ростислав з тихим розчаруванням через відсутність їжі пояснив наявність у розповіді ножа. 

Єгор, якого перебили, зробив ще одну драматичну паузу. Краще б уже йшов до акторського та зі сцени морочив голови тим, хто за це готовий був платити.

— Коли вона намагалась мені їдко відповісти, пояснив, що вона не розуміє значення певних слів і не вміє правильно будувати речення. Коли вона хотіла перейти на особистості, я першим вказав на недосконалість її розумових здібностей і недоліки у зовнішності, — спокійно перерахував Єгор, ніби робив все вищезгадане щодня.

Сергій скептично підняв брову:

— І після цього вона зробила тобі чай?

— Сергію, я тебе… — Андрію було не до сміху. Ще заплаканої дівчини чи її самогубства не вистачало для повного щастя.

— А ти не казав їй, що вона не вміє зберігати чи шукати речі, прибиратися? — поблажливо поцікавився Сергій, коли Андрій наблизився до дверей ванної кімнати, смикнув ручку і кілька разів голосно попрохав Ярину відчинити двері.

— Можливо, таке теж було, — Єгор не усвідомив глузування.

Андрій кивнув на двері:

— Будемо ламати?

— Ой, було б що ламати, — Сергій скривився, з силою ухопився за ручку і приклався плечем до дверей, які майже одразу піддалися. — У нас вхідні двері розвалювалися. А ти думаєш, ці витримали б…

Готовий надати першу медичну допомогу Андрій не став чекати на завершення буркотіння й стрімко влетів до ванної кімнати. Його обличчя здивовано витягнулося, та вже за мить густі брови суворо зсунулися до перенісся. 

Задовге мовчання змусило Сергія та Марію обмінятися поглядами й зазирнути до ванної. Їм вистачило секунди, щоб зрозуміти, чому з вух почервонілої від люті людини іноді здавалося, що міг повалити пар, а з вуст — будь-якої секунди зірватися непристойна лайка.

Ярина не одразу помітила, що її щасливе усамітнення порушено. Вона розплющила очі й сполохано підскочила на дні порожньої ванної: