Глава 75. Соцмережі

Ярина з дивним полегшенням видихнула, заплющила очі та втомлено потерла чоло.

— Все гаразд? — Максим обережно зазирнув до її обличчя.

— Так. Просто неймовірно, — вона похмуро буркнула й підвелась. — Я маю поговорити. Повернусь за кілька хвилин та все поясню, — після чого набрала Костянтина та поспішила до кухні.

— Привіт, — Ярина зупинилась біля вікна, що виходило на внутрішній двір й прикрила рот та динамік долонею, щоб приглушити звук. — Можеш, будь ласка, пояснити, що відбувається? 

— Ми зараз у твоїй квартирі, — він не став уточнювати, що сидів в кріслі, закинувши ноги на найближчий стілець, та гортав її дитячий фотоальбом, який знайшов серед інших речей. — Сергій хоче влаштувати засідку. Навіть купив руду перуку. Він хотів попросити, щоб ти виклала якусь свою фотку в соцмережі та великими літерами написала, що сьогодні сумуватимеш вдома сама.

Ярина зробила глибокий вдих.

— Я не викладаю свої фотографії до інтернету. Мої акаунти не містять особистих даних, тому не думаю, що це побачить хтось, крім чотирнадцяти моїх однокласників, одногрупників та брата.

Костянтин оцінив таку обережність, проте зосередився на іншому:

— Ти маєш брата? — він прогортав кілька сторінок вперед та назад в пошуках згаданого персонажа.

— Навіть не одного.

— Так, гаразд, — Костянтин облишив альбом, взяв смартфон, який до того притискав головою до плеча та сперся на підлокітник. — Я так розумію, ти до соцмереж ще не заходила.

— Ні. А що там? — варто було здогадатися, що така кількість сповіщень була провісником лихого.

— Зайди та подивись, — він не став пропонувати перетелефонувати пізніше, бо не сумнівався, що вона сама вийде на зв’язок, коли побачить новий допис Сергія.

Ярина тяжко зітхнула:

— Добре, — вона скинула виклик та натиснула на іконку додатка, в якому, судячи з усього, трапилось те, що мало зіпсувати приємний вечір.

На її публічний обліковий запис з кількома фотографіями природи, їжі та університету неочікувано підписалось більш як сорок людей, а в особисті прийшло кілька повідомлень. Ярину також позначили на одній фотографії. Вона перейшла за відміткою й потрапила на допис користувача sergioshevchenko007. 

— Що за чорт…

Під фотографією його руки з напівповною склянкою темного напою на фоні веранди закладу на березі річки було кілька рядків:

“Ми з Яриною @grimmtales27 більше не разом. Вона розбила моє серце. Я бачив її вчора з іншим у театрі. Навряд чи повернусь сьогодні додому. Якщо хтось зараз на лівому березі, можете скласти компанію”

Боже, біля лікарні так накинувся на неї з цими соцмережами, а сам!

Ярина перевірила особисті повідомлення. Надійшло кілька привітань з правильним вибором та співчуття з приводу стосунків з Сергієм. Одне з повідомлень було від користувача katerynabolkonska.

“Ви справді більше не разом?”

Тепер вона точно нікому не доведе, що вони взагалі ніколи не зустрічалися.

Але якщо вже такої слави не уникнути, варто хоч отримати задоволення від цього бентежного театру абсурду.

За хвилину в її обліковому записі з’явилося дві нових сториз.

“Сергію @sergioshevchenko007, досить брехати. Неможливо розбити те, чого немає”

“Нарешті відсвяткую звільнення з цих токсичних стосунків вдома на самоті. 

Який же це кайф, сидіти в тиші та не слухати нічийого бурчання”

За п’ять хвилин перша сториз зібрала дев’ять вподобайок, а друга — п’ять. Сергій відповів на них великими пальцями вгору та написав в особисті:

“Те що треба”.

Ярина закотила очі. Він ніколи не зрозуміє. 

В гостях було добре, але, здається, настав час повертатися додому. Не те що від неї велика користь під час можливої сутички зі злочинцем, але вона в будь-якому разі не зможе розслабитися та насолодитися вечором. Раптом хтось постраждає в її квартирі? І якщо не пощастить, то це буде не Сергій… А вона принаймні зможе сховатися та викликати допомогу якнайшвидше. Чи побачити обличчя та потім вказати на винного.

Ярина невпевненими кроками повернулась до кімнати.

— Слухай, я, — вона здивовано завмерла й непомітно принюхалась, коли відчула хімічний запах. — Я хотіла сказати, що, мабуть, зараз поїду додому.

— Чому? Що сталося? — Максим підвівся й ледь не впустив ганчірку, якою ще хвилину тому затирав пляму.

— У мене, — Ярина закусила губу та помовчала. — Сергій витягнув у мене ключі та, здається, планує влаштувати якийсь перформанс в моїй квартирі. Згоди я на це не давала, тому хочу поїхати та розібратися з усім цим.

Вона спершу дійсно хотіла сказати правду. Але навряд чи він відпустив би її, якби дізнався, що вона планує поїхати на зустріч з убивцею. Жодна адекватна людина цього б не дозволила.

— Якщо ти так вирішила, — він повів одним плечем, склав ганчірку та поклав її на край столу. Зрештою, він і сам втомився, а зіпсований диван не додавав настрою. — Віталій вже вдома, тому я викличу тобі таксі.