Глава 71. Лікарня

Сергій легковажно відмахнувся:

— Мабуть, від стоянки ближче, — широкими кроками він пройшов крізь хол до розвилки коридору, де зупинився й роззирнувся.

Костянтин фиркнув:

— Ні.

— Сергію просто потрібен був час на усвідомлення, що жінки не дарують йому шпалери та не пригощають піцою не через те, що він чоловік, а через те, що він невихована свиня, — невдоволено буркнула Ярина й одразу заховалась за Костянтином, як побачила недобрий зблиск очей.

Сергій повернувся обличчям й примружився:

— Ти, мабуть, прослухала, що на вихідних я лечу до Мілану. За запрошенням жінки.

— Та ця жінка один раз до психолога сходить, і більше ніколи тобі не зателефонує, — Ярині, яку закривала міцна статура Костянтина, ніби відсипали зайвої хоробрості. Поруч з ним вона дивним чином почувалась захищеною.

Сергій скрипнув зубами та стиснув кулаки. Костянтин зітхнув та втомлено потер чоло:

— Як я тільки міг подумати, що ви пара. Марія раніше прийде до тями, ніж ви домовитеся. Не хочете дізнатися, як вона?

Ярина обмінялась з Сергієм злісними поглядами й тихо пробурмотіла:

— Хочу.

Сергій поморщився й дістав з кишені смартфон:

— Мені потрібен Стас. Він тут? 

— Може, ще розмовляє біля палати, — Костянтин озирнувся на двері, що вели до сходів, коли на останньому слові до холу вийшов той, про кого вони говорили. 

Стас навіть не встиг привітатися, як до нього підлетів Сергій:

— Мені потрібен список номерів, з якими зв’язувався цей контакт, — він відкрив на смартфоні номер Катерини та повернув екраном до співрозмовника.

Стас байдуже опустив очі на телефон, після чого глянув на його власника.

— Я ще зранку у відділку сказав, що найближчий тиждень не хочу тебе бачити. 

— До речі, — Сергій кивнув, — ви провели експертизу? Є якісь збіги чи новини стосовно відбитків?

Стас зробив глибокий вдих й ледь чутно скрипнув зубами:

— Є. Повідомлення від Олександри. Вона просила передати, щоб ти горів у пеклі, — і вперше за довгий час він був абсолютно з нею згоден. Необґрунтовані образи та звинувачення на очах у колег вже стояли поперек горла.

Сергій насупився й підтиснув тонкі вуста:

— Це неконструктивно.

— Як і будь-який діалог з тобою. 

Поки Сергій сперечався й переконував перевірити номер, який міг зв’язуватися з вбивцею, а Стас погрожував йому затриманням за перешкоджання слідству та вигадування щодня нових підозрюваних у спробі відвести підозри від брата, Костянтин та Ярина стояли поруч та не знали, чи варто їм починати розмову. Відтоді як він сказав, що вона не має жодних шансів на стосунки з ним, вони ще не залишалися наодинці.

— Як справи? — Костянтин першим перервав ніякове мовчання.

— Та все гаразд, — Ярина скосила швидкий погляд й поправила лямку рюкзака. — А у тебе?

— Теж. Вчора посиділи з Максом, непогано поспілкувалися.

Вона здивовано насупилась та відчужено кивнула. Раніше він вкрай неохоче розповідав про своє життя. Точніше, казав, що це не її справа, та не ділився жодною навіть найменш вагомою інформацією.

Костянтин почухав перенісся й продовжив:

— Якщо хочеш, можемо після лікарні поїхати поїсти піцу.

— Вона вже поїла, — Сергій, який домігся свого й довів Стаса до чергового правопорушення, повернувся до них й щось набирав у смартфоні. — Їй Максим прям до ліжка доставив.

Костянтин спохмурнів й недовірливо поглянув на Ярину, яка при появі Сергія скривила гримасу.

— Не до ліжка, а лише до квартири, — невдоволено пробубоніла вона, коли помітила ошелешений погляд Костянтина, але вже за мить злісно подивилась на Сергія. — Але коли ми хотіли з’їсти цю піцу та випити чаю, виявилося, що Сергій відніс мої чашки до поліції, аби довести причетність Максима до вбивства!

Це починало нагадувати дитячий садок, коли дві дитини звинувачували одна одну та кидалися піском. Добре, хоч лопатками по голові не билися. Але попри все кожна нова репліка кидала нову тінь на обличчя Костянтина, який повільно повернувся до Сергія:

— Тобто, ти телефонував мені чотири рази, звинувачував Максима, і суто випадково забув згадати про чашки? Сергію, ти знаєш, я дуже добре до тебе ставлюся. Часом мені здається, що навіть краще, ніж треба було б. Але, будь ласка, дай спокій моїй родині.

Той лише скривився та знову опустив очі на екран:

— Ти сам писав, що не вважаєш його за родину. 

Костянтин різко вхопив руку, що тримала смартфон:

— Ще раз влізеш до моїх месенджерів і я спалю твою квартиру. Обіцяю.

Ярина, чия квартира знаходилась поверхом нижче, знервовано закусила губу. Якщо це станеться, то вогонь швидко перекинеться і на її помешкання… Треба терміново шукати нове житло.

Сергій підтиснув вуста й хитнув головою: