Глава 67. Піца

Не те що ночувати з Сергієм було веселіше… Але від нього принаймні не треба було чекати на неоднозначні натяки та можливий розвиток подій, до якого Ярина не була готова. А ще досі не зрозуміло, що не так з професійною діяльністю Максима та чим він взагалі займається. Може, вранці вона прокинеться вже без нирки. 

Якщо взагалі прокинеться…

Максим обережно зазирнув до її широко розплющених очей:

— Ти ж не проти?

У Ярини почало складатися враження, що він абсолютно не вмів «читати кімнату». Вона ж бачила, як Максим сахався від стін та холодильника. Невже після цього аж так хотів повернутися до її квартири?

На щастя, Костянтин не дав їй відповісти:

— До мене додому. Або до батька. Якщо назвеш адресу.

Вона ледь чутно видихнула. Навіть не важлива причина його категоричності — братська турбота, ревнощі, що завгодно. Аби тільки не довелося всю ніч ховатися у ванній чи здригатися від шурхоту в сусідній кімнаті. Якби знала, що стосунки передбачають такі переживання, втекла б ще до кави.

Максим здивовано підняв брову:

— Ти не знаєш, де живе тато?

Костянтин фиркнув та викривив вуста:

— Мабуть, після переїзду вирішив поділитися цією інформацією тільки з найріднішими.

Максим невпевнено покосився на Ярину. Він чотири роки не був у брата в гостях. Та й квартира Ярини не була оплотом затишку.

— Я не знаю…

— Я знаю. Поїхали, — Костянтин на мить скосив очі на Ярину. — На добраніч, — після чого розвернувся та вийшов з квартири.

— Я за хвилину наздожену.

Костянтин лише на мить зупинився біля ліфта, цикнув та рушив вниз.

— Пробач за такий божевільний вечір. Все мало бути не так, — Максим ніжно погладив щоку Ярини, нахилився та м’яко поцілував її самими губами. — Сподіваюсь, завтра побачимось, — він посміхнувся та на мить торкнувся її чола своїм.

Вона почервоніла, кивнула та тихо угукнула.

— На добраніч, — Максим швидко обійняв її та погладив по голові.

— Бувай. На добраніч.

Він відсторонився, вийшов на сходовий майданчик, пройшов повз ліфт й помахав рукою на прощання перед тим як ступити на східці.

Коли він зник з поля зору, Ярина видихнула й приклала холодні долоні до гарячих щік.

— Ну, що, ходімо.

Вона обернулась. Сергій грубо виштовхав її з квартири й сам вийшов з пакетом в руці. Він замкнув замок, обійшов Ярину та першим пішов вниз. Тобто, він вмів зачиняти двері.

Вона насупилась й попленталась за ним. Не треба бути Шерлоком, щоб здогадатися, куди саме він прямував, але коли він зупинився біля її квартири, будь-які надії на краще розсипалися на уламки.

— А ти не боїшся, що сусіди від тебе сахатимуться? Зі мною після твого напису вже бояться вітатися.

— Це не через напис.

Вона ледь не задихнулась від такого нахабства. 

— Ти підозрюєш мого хлопця у вбивстві, знущаєшся наді мною, і після всього цього думаєш, що я дозволю тобі залишитися у мене на ніч? 

— Звісно, — він сперся плечем на стіну. — Твої стосунки тривають менш як добу і ти сама його підозрюєш. Щобільше, на твоєму місці після аварії я б тільки сильніше боявся лишатися на самоті.

Ярина підтиснула вуста. Вона ненавиділа його за кожне кляте слово. Бо він мав рацію. Ярина шмигнула носом, відчинила двері та впустила його. 

— Бачу, ви таки пили чай, — Сергій пройшовся, роззирнувся та відмітив, що крісло, на якому він зазвичай спав, тепер стояло в іншій кімнаті. — Я помию посуд та трохи приберу. Не турбуйся про це. 

Вона розгублено завмерла посеред коридору. Він запропонував допомогу по дому? 

— Що? — Ярина вдивилась в його вуста, щоб прочитати по них, якщо Сергій таки казав щось інше.

— У тебе був важкий день. Тобі варто відпочити.

Може, її здолала якась хвороба, яка ще не увійшла в повну силу, але він встиг помітити симптоми? І тому став таким чуйним та турботливим.

— Д-дякую…

Ярина кілька разів обернулась, поки дійшла до ванної кімнати. Вона прийняла душ та перевдяглась в чисту піжаму. І увесь час крізь звуки води прислухалась, чи не відбувається чогось страшного у квартирі. 

Коли вона вийшла до коридору, посуду вже не було, а Сергій перекладав якісь речі в іншій кімнаті. 

Попри всі події ніч пройшла спокійно і тихо.

Вранці Сергій розбудив її, щоб попередити, що йде, та попросив зачинити за ним двері. Їй почало здаватися, що вчора до квартири залетіли інопланетяни та підмінили його. З ночі він поводився обережно, ввічливо та стримано. Навіть не грубіянив та не глузував з неї. 

Після того, як Сергій пішов, Ярина ще кілька годин поспала. Вдруге вона прокинулась від телефонного дзвінка.

— Алло? 

— Привіт! Не розбудив? — навіть крізь телефонний зв'язок та залишки сну Ярина ніби бачила посмішку Максима.