Глава 66. Мотив

Коли Ярина почула кроки в коридорі, то мимоволі висмикнула долоню, яку Максим стискав під столом. Він скосив на неї похмурий погляд, але нічого не сказав. Костянтин завмер посеред кухні біля Сергія, який єдиний стояв та ніби диригент намагався всіма керувати, та швидко оглянув Максима та Ярину. Він не помітив жодних видимих чи небезпечних травм, ледь відчутно видихнув та підійшов до Максима. 

— Ти як?

Той опустив очі та відчужено видихнув:

— Все нормально.

Ярина з сумом глянула на Костянтина. Очевидно, що він більше непокоївся за рідну людину, яку знав усе життя. Але, може, натякнути, що вона теж була в машині, коли відмовили гальма? 

— Я бачу. Кава? — натомість його більше цікавив напій Максима, аніж її стан після аварії. — Вночі.

— Тебе це хвилює? — той сильніше стиснув ручку чашки. 

— Судячи з того, що ти п'єш та тягаєш, це не хвилює навіть тебе, — Костянтин викривив вуста та відійшов до вікна. Він сперся на підвіконня, схрестив перед собою руки та спрямував мовчазний погляд на Ярину.

Сергій, якому було глибоко байдуже на сімейні з'ясування стосунків, встав перед ним:

— Ви з Максимом маєте спільних ворогів? 

Костянтин помовчав.

— Не думаю. Мої махінації не перетинаються з його, — він зробив паузу та майже виплюнув останнє слово, — діяльністю.

Максим на мить скривився й підтиснув вуста:

— Як і я не маю жодного стосунку до перекупки та підробки медичного обладнання, — він відкинувся на спинку кухонного дивана. — Взагалі мало хто знає про мене та про те, чим я займаюсь.

Ярина, яка звикла бачити його переважно доброзичливим та усміхненим, мимоволі напружилась. Андрій насупився та почухав брову:

— А чим ти займаєшся?

— Саме про це я й кажу, — Максим хитнув головою та зробив ковток.

— Та будь-хто, хто хоч трохи вміє читати, знає про тебе, — Сергій скривився та опустився на стілець навпроти. — Мені знадобилось не більше двадцяти хвилин, щоб розібратися з усією системою.

Ярина зробила глибокий вдих та видих:

— Думаю, висловлю загальну думку, — вона поклала долоню на стіл. — Сергію, ніхто не робить те, що робиш ти. Ніхто не вибудовує такі логічні ланцюжки та не доходить до таких висновків. Припини вдавати, ніби всі навколо такі ж, як ти, — Ярина могла заприсягтися, колись його очі так і залишаться закоченими. Здавалося, часом він дійсно не усвідомлював, наскільки відрізнявся від інших людей. Вона зітхнула, опустила голову та витратила кілька секунд на те, щоб підібрати правильні слова. — І коли вже всі тут, я хочу дещо сказати, — Ярина закусила губу, стиснула долоню в кулак та нервово постукала по стільниці. — Я розумію, що, можливо, це звичайний збіг, але… У театрі під час антракту я бачила Катерину.

Костянтин різко розвернувся обличчям до неї, а Сергій ніби забув як моргати. Тільки Марія, яка задрімала на плечі коханого Андрія, що нервово побарабанив пальцями, ніяк не відреагувала.

— Це, — Сергій не зводив пронизливого погляду з Ярини, — в цьому немає жодного сенсу. Вона лише дизайнерка. Вона немає ані навичок, ані мотиву.

Костянтин скептично фиркнув:

— Її мотив зараз стоїть перед нами. Вона викрала Ярину лише тому, що думала, що вона твоя дівчина.

— Як і ти! — погляд Сергія нервово забігав. Версія з обвинуваченням Катерини не тільки нікуди не вписувалась, але й особисто його не влаштовувала. — Ні. Ні! Це безглуздя! — він дістав з кишені смартфон, відкрив збережене досьє та виставив перед собою руку. З екрана на Максима дивилась фотографія чоловіка, якого знайшли у ванній. — Ти його знаєш?

Костянтин зробив крок та підняв руку, аби вгамувати Сергія, який занадто захопився власними теоріями й починав переходити межі. Але Максим стиснув долоню в кулак й окинув присутніх підозрілим поглядом. 

— Так. Цей чоловік кинув мою клініку на гроші. 

У Ярини, яка в цю мить робила ковток, ледь кава носом не пішла. Вона закашлялась та потягнулась за серветкою в кутку стола. Костянтин завмер й відчуженим поглядом змірив Максима, який ніжно потер спину Ярини.

— Бінго! — Сергій вдарив вільною долонею по столу.

Марія нервово смикнулась та розплющила очі. Андрій заспокійливо погладив її по голові та притулив назад до плеча.

— Але це не ті гроші, за які вбивають, — відчужено уточнив Максим.

— Але цього достатньо, щоб витягнути Андрія, — Сергій скривився та почав щось набирати пальцями в смартфоні.

— Чудова новина, — Андрій, ніби й не його життя перебувало на волосині, підвівся та потягнув Марію за передпліччя за собою. Він вже мав хорошого адвоката, який обіцяв, що все буде гаразд, та з сумнівом ставився до фантазій Сергія. — Тоді ми спати.

Проте Максима, здавалося, не лякала перспектива взаємодії з правоохоронними органами.

— Недостатньо. По-перше, ти нічого не доведеш. Нічого, — він не збирався навіть дотично розповідати, що сталося між ним та жертвою. Незалежно від того, про що дізнався Сергій, він точно не може мати жодних доказів незаконної діяльності. — По-друге, це дійсно не я.