Глава 58. Шпалери

Максим розтягнув вуста у ввічливій усмішці, ніби збирався відповісти стандартну завчену фразу. Але за мить його погляд зіткнувся з зеленими очима, як дивилися прямо на нього — без засудження чи якоїсь хитрості. М’язи його обличчя розслабилися. Він відвернувся та відкинувся головою на спинку сидіння.

— Я хочу бути ближчим до нього. 

Ярина відчужено кивнула. Вона думала, може, то будуть якісь кримінальні розборки чи махінації… А у них все як в будь-якій звичайній родині.

— Тоді, можливо, тобі варто гуляти та проводити час з ним, а не зі мною чи кимось іншим, хто з ним спілкується? 

Максим не стримався від різкого смішка. Він стиснув зуби та підтиснув вуста.

— Він не хоче.

— Оу, — Ярина розгублено насупилась. До цього моменту їй здавалося, що Костянтин дуже комунікабельний і якраз хотів з усіма спілкуватися. В особливості з обридлим сусідом, який захопив крісло в її кімнаті. — А… Чому?

Максим скосив на неї втомлений погляд:

— Для цього потрібна причина?

— Зазвичай. Іноді. Не знаю, — вона знизала плечима.

На двадцять секунд запанувало мовчання.

— Він вважає, що має на те причини.

— Але ж це не так? — Ярина скосила на нього підозрілий погляд.

— Я вважаю, що ні. 

— Тоді, думаю, з часом вам вдасться порозумітися, — вона знизала плечима та відвернулась до вікна.

Максим усміхнувся та схилив голову набік:

— А ви з ним таки близькі. Якщо він сказав, що я спілкуюся з тобою лише через нього, і ти одразу повірила. 

— Мені складніше було повірити, що ти дійсно зацікавлений мною, — вона відчужено почухала вилицю. — А інші дівчата чи жінки не одразу вірили йому?

— По-різному, — він невизначено хитнув головою. 

Боже, скільки ж їх було? 

— Мабуть, ти професійно їх причаровував, — Ярина вимушено посміхнулась.

Машина заїхала на стоянку перед Епіцентром та зупинилась.

Ярина стиснула лямку рюкзака та вхопилась за дверну ручку:

— Дякую, що підвезли. І мене, і Микиту, — вона ввічливо посміхнулась Максиму, а потім скосила погляд до дзеркала заднього виду й вдячно кивнула Віталію.

— Плануєш купувати щось важке? Потрібна допомога? 

Ярина, що вже відкрила двері, озирнулась та повела плечем:

— Та ні. Просто хочу подивитися шпалери.

Максим зазирнув до її обличчя:

— Не проти, якщо я піду з тобою?

— Та ні, чого б це я була проти, — вона знизала плечима. — Якщо хочеш та маєш час...

— Тоді зачекаєш на мене біля входу? 

— Гаразд.

Коли Ярина зачинила дверцята та попрямувала до головного входу, Віталій обернувся:

— Зателефонувати стосовно квитків?

Максим посміхнувся та кивнув:

— Ти завжди все розумієш без слів. Три, як завжди.

Ярина стояла біля розсувних дверей та роздивлялась велику гойдалку, коли з-за спини долинуло питання:

— То ти плануєш ремонт? 

Ярина нервово пхикнула, але за мить згадала, що Максим не в курсі трагічної історії розташування її квартири у небезпечній близькості до Сергія:

— Якби ж, — Ярина тяжко видихнула. — То скоріше ремонт мене планує. Вкотре позбавити грошей, сну та надії, — останню фразу вона пробурмотіла майже нечутно. Проте коли її погляд наштовхнувся на сповнені цікавості та нерозуміння очі, вона зітхнула та уточнила: — Хочу поклеїти шпалери в одній кімнаті. То думаю придивитися та прицінитися. Зрештою, якщо все складеться непогано, то до кінця тижня я закрию сесію. І зможу присвятити час квартирі та наведенню ладу.

— І ти плануєш клеїти шпалери сама? — Максим здивовано підняв брови. 

Кожним питанням він наче різав ножем по серцю. 

— Так, планую сама.

Вона вже не вірила, що та клята бригада робочих повернеться. А навіть якщо за кілька тижнів вони нагуляються та назаробляють грошей на інших замовленнях, то навряд чи швидко все зроблять. Краще вона вже сама все поклеїть та пересуне. В дитинстві, коли їй було десять, Ярина вже удвох з мамою дороблювала ремонт. Вона ніколи про це не задумувалась, але… чи не ця клята сімейка згори була причиною їхніх квартирних страждань вже тоді?

— А не хочеш найняти робочих? 

До очей ледь не підступили сльози. 

— Вже були робочі, які повикручували розетки, зняли частину шпалер та пішли на інше замовлення. Я більше їм не довіряю. А на хорошу компанію чи організацію, яка могла б це гідно зробити, я не маю грошей. 

Він повільно кивнув. Вони якраз підійшли до ряду зі шпалерами, і Ярина почала підходити до них, вивчати ціни та підписи до них.

Взагалі так дивно. Андрій постійно позиціював себе як найрозумнішого, найправильнішого та найадекватнішого. Але чомусь всі його рішення та вибори вели тільки до більшого хаосу. Що стосувалося і робочої бригади.