Глава 55. Повідомлення

Ще ніколи поїздка на ліфті з першого на четвертий поверх не тривала так довго. Ярина та Костянтин мовчали й не дивились одне одному в очі.

Двері квартири були відчинені навстіж. Спочатку незнайомий поліціянт ледь не силоміць потягнув Ярину з Костянтином понятими до кімнати Андрія, оскільки інші сусіди відмовилися від участі у виконавчому провадженні. Але за хвилину інший вигнав їх, оскільки ті були надто близькі до підозрюваного та могли бути зацікавленими в результатах обшуку. 

Зблідла Марія, що спостерігала за діями поліціянтів, потягнула Ярину та Костянтина до кухні, де Андрій сидів за столом із закритим руками обличчям, а Сергій намагався в чомусь переконати Стаса, поки інші поліціянти шукали понятих та поверхово оглядали кімнати:

— Він вже кілька років скальпель в руці не тримав. Я краще за нього зміг би розрізати людину чи навіть…

— Сергію, закрий рота, — прошипів Андрій. — Ти зараз нікому з нас не допомагаєш.

— Він взагалі боїться різати людей. Це будь-хто може підтвердити, — не вгамовувався Сергій. 

Стас виставив перед собою долоню:

— Я вірю та розумію. Але він директор клініки, у нього багато підлеглих хірургів. Наразі окрім вбивства його підозрюють ще й у незаконній трансплантації органів.

— Це якась дурня!

Андрій ледь не сказав, що як і його диплом про освіту. 

— У нас все законно. Там немає ані дрібниці, до якої можна було б причепитися.

Невдовзі знайшли понятих — молоду пару, яка нещодавно в'їхала до під'їзду та ще жодного разу не зустрічалась ані з Сергієм, ані з Андрієм. Квартиру перевернули догори дригом — нікого не турбувала охайність чи обережність. Найбільше документів та різного мотлоху винесли з кімнати Сергія — в Андрія вилучили тільки ноутбук.

— Я поїду з тобою. Як твій адвокат, — Сергій підбадьорливо кивнув Андрію. Але той не виявив ані найменшої радості.

— Враховуючи твою останню справу, —  він скривився та хитнув головою. — Будь ласка, не треба. Я не хочу сісти на довічне. 

Сергій ображено підтиснув вуста. Марія підійшла до нього зі спини та протягнула чашку кави:

— Не приймай на свій рахунок, — він мовчки скосив на неї похмурий погляд, але взяв напій. — Ми вже це обговорили й вважаємо, що тобі не варто займатися цією справою. Ти чудовий адвокат, але занадто, — вона хитнула головою, — емоційно залучений? Краще, щоб цим займався не родич.

Сергій зробив ковток та відвернувся до вікна. 

— Я зателефоную одногрупнику. 

— Дякую, — вона втомлено посміхнулась йому та пішла до Андрія, якому Стас сказав, що час їхати до відділка. 

Андрій втомлено потер перенісся та на мить обернувся до Сергія:

— Знайди гроші на заставу. Не знаю, що зараз буде з моїми рахунками…

Той кивнув та відставив чашку на підвіконня.

— Можеш позичити трохи грошей? — він знайшов Костянтина, який роздивлявся флейту, в коридорі. 

— Скільки? — той навіть не підняв погляд. 

— Двісті прожиткових мінімумів.

Брови Костянтина поповзли вгору. Він звернув до Сергія багатозначний погляд: 

— Трохи? 

— Я все від… Андрій все віддасть, як вийде.

Костянтин відклав флейту на тумбочку. Дружба з Сергієм обходилася йому занадто дорого. Він озирнувся в пошуках Ярини, коли побачив, як до неї наблизився молодий поліціянт. 

— Пані, я маю знати, хто ви для підозрюваного та його родини. 

— Я? — вона здивовано глянула на нього. Більш як пів години вона стояла під стінкою та єдине що робила — намагалась не заважати. — Та ніким. Живу поверхом нижче. 

— Тоді можна ваш номер? 

— Так, звісно, — Ярина швидко кивнула. — Це для справи? Для якихось показань? — вона опустила очі в пошуках бланка чи іншого документа, куди б він записав її контакти. 

— Ні, — хлопець, який на вигляд був навіть молодшим за неї, ледь помітно почервонів. — Це для мене. 

Але не встигла розгублена Ярина усвідомити, чому він цікавився її номером, як Костянтин схопив її за лікоть: 

— Якщо ти більше не даєш свідчення, їдемо до відділку, — та потягнув Ярину геть до дверей.

Вона так і не зрозуміла, чому і навіщо її потягнули з собою. Марія поїхала як моральна підтримка та кохана дівчина Андрія, Сергій — як брат та той, хто максимально запобігав будь-якій спробі тиску з боку правоохоронних органів, Костянтин — як людина, яка зрештою внесла заставу та відвезла всіх туди й назад.

Ярина також нервувала через Андрія, але не могла йому нічим допомогти. Вона не мала ані грошей, ані зв'язків — абсолютно нічого. Ще й доводилась йому ніким. Вона не сумнівалась в його невинуватості й тому, що гарний адвокат швидко доведе його непричетність до злочинів. Але почувалась зайвою, оскільки тільки вона була зайнята хвилюваннями, а не реальними справами. Звісно, краще знаходитися поруч з усіма, але в якусь мить їй здалося, що вона лише плутається під ногами та заважає іншим.

Ярина сіла в кутку й в очікуванні гарних новин почала періодично відписувати повідомлення Максиму. Вона пожартувала й вдала, що не сприйняла запрошення до театру всерйоз, переписувалась на несерйозні теми, обмінювалась мемами та глузуванням з університету та власної сумної ситуації пов'язаної з ним. Насправді ситуація дійсно складалась невесела, оскільки вранці на неї чекало два останніх перескладання, а вона ще опівночі сиділа невідомо де.