Глава 2. Ранок

Гучне відлуння протяжного дзвінка рознеслось по квартирі. Андрій ледве змусив себе спросоння підвестися на ноги після довгого нічного прибирання. Йому пощастило, що близько півночі повернулась його кохана дівчина Марія, яка із завзятістю взялася до роботи в бажанні допомогти у боротьбі з водною стихією.

Він насилу перетягнув своє втомлене тіло до коридору.

— Мамо? — Андрій вимушено посміхнувся, коли відчинив двері й побачив вранішню гостю. — А що ти тут робиш? — хаотичні думки істерично складалися у логічне припущення, але розум вперто відмовлявся визнати істину.

— І тобі доброго ранку, синку, — обличчя жінки демонструвало чимало емоцій, але аж ніяк не щирість світлого побажання. — Зустрічне питання. Що ти тут робиш?

— Та ми ж наче вже кілька років тут з Сергієм живемо, — Андрій спробував пожартувати та збити напругу, але суворий погляд змусив його знітитися.

— Добре, — ласкавий голос в ранковій тиші прозвучав особливо загрозливо, — я додам трохи деталей до свого питання. Що ти зараз робиш тут, якщо годину тому вже мав бути на вокзалі та зустріти нас з батьком?

— Сьогодні? — він збентежено почухав потилицю.

— Так, сьогодні, — спокійний тон матері нагнітав й викликав ірраціональний дитячий страх.

— Вибач, будь ласка, — Андрій схилив голову з винуватою приреченістю та розумінням, що шквал докорів треба просто пережити.

— Не хвилюйся, ми дорослі люди. Ми швидко впорались, — вона жестом наказала посунутись та пропустити її нарешті до квартири, — із думкою, що виростили невдячних синів. Сергій вдома? — жінка розміреним й поважним кроком пройшлася довгим коридором та зупинилась навпроти дверей ванної кімнати.

З кімнати, що розташовувалась справа від входу, обережно визирнула одягнена у тонку нічну сорочку Марія, яку теж розбудив дзвінок у двері. Вона розгублено завмерла й кілька разів кліпнула довгими віями.

— А це, як я розумію, причина, через яку ти не знайшов часу на рідних батьків, — жінка скосила на неї незлий, але роздратований погляд, та майже привітно кивнула. Вона відкрила дерев’яні двері й на мить зазирнула до ванної кімнати. Побачені нею розвішані ганчірки та відклеєні у коридорі в кутку шпалери додали деталей до загальної картини: — А це, я так розумію, друга причина.

Жінка розвернулась та попрямувала до кімнати Сергія. Андрій згадав, що в кімнаті може виявитися інша людина лише в мить, коли мати вже смикнула двері на себе. В глибині душі миттєво зародилася й померла надія на те, що Ярина прокинулася раніше за інших та пішла геть. Проте витягнуте обличчя матері яскраво заперечило ймовірність цього варіанту.

Нетверезий Сергій після успішного укладення договору повернувся додому під ранок. Докладаючи чимало зусиль, високий чоловік скинув речі та одяг на спинку крісла, після чого вклався на край ліжка, яке навіть не збирався розстеляти. На фоні свідомості зародилися певні сумніви, коли замість покривала йому вдалося намацати ковдру, яку він одразу ж натягнув на себе у спробі зігрітися, але алкоголь у крові зробив свою справу.

Гучна поява жінки розбудила Ярину і Сергія за хвилину до того, як відчинилися двері до кімнати. Сонні чоловік і дівчина обмінялись здивованими поглядами, після чого обидва вклалися на спину і з нещирою цікавістю почали вивчати стелю.

Варто було матері чоловіків увірватися до кімнати, як її обличчя здивовано витягнулося:

— Не може бути. Ти завів собі дівчину?

Сергій піднявся на ліктях і скосив на жінку примружений погляд:

— Все не так, як ти думаєш, — його незворушний вираз обличчя не видавав жодної емоції, але всі присутні давно достеменно знали, що це вдала маска.

— Ти напівголий лежиш з дівчиною в одному ліжку, — в очах нежданої гості промайнули іскри. — Розкажи мені, як я маю думати.

З-за її спини визирнули зацікавлені Андрій і Марія, яких Сергій миттєво окинув невдоволеним поглядом. Він одразу запідозрив, хто з них посприяв появі дурної ситуації.

— Я не знаю, як таке могло трапитися, — процідив він крізь зуби. — Я впевнений, цьому має бути логічне пояснення.

— А це вже в тебе від батька, — вона втомлено похитала головою. — Гаразд, хлопці. Чекаю на вас на кухні для сімейної наради.

— Хіба ти приїхала не через день народження тітоньки Ганни? — розгублено поцікавився Андрій.

— Через нього, — жінка окинула його суворим поглядом. Від Сергія вона давно вже не чекала нічого хорошого, а ось проступок завжди правильного і зібраного Андрія її не на жарт зачепив. — Але, окрім цього, мені ще є про що з вами поговорити. Це стосується вашої сестри. Чекаю на вас двох одягнених на кухні, — вона скосила невдоволений погляд на спохмурнілу Ярину та знову похитала головою. — Ходімо. Не будемо заважати їм одягатися.

— А мені можна було завадити це зробити? — ображено пробурмотів Андрій, але дослухався до її слів та залишив Сергія наодинці з Яриною, яка майже одразу пригнічено зітхнула й потерла перенісся:

— То вас ще й більш як двоє? Всесвіту безперечно загрожує небезпека. Якщо ще й сестра ваша сюди переїде… Мабуть, треба продавати квартиру якомога далі від гріха.

— Твій гумор недоречний. Як ти взагалі тут опинилась? — різким тоном озвався Сергій та скинув із себе ковдру.