Глава 1. Ночівля

— Що цього разу? — Андрій втомлено зітхнув і підняв сумний погляд на вже набридлу своїми постійними відвідинами гостю.

Ярина скептично підняла брови. Вона жодної секунди не вірила в щирість питання господаря квартири.

— Я не маю часу грати у твої ігри, — роздратовано пробурмотів чоловік і з силою стиснув дверну ручку, витрачаючи чимало моральних сил, аби не зачинити двері перед дівчиною просто зараз. — Або кажи, у якій справі, або не відбирай мій час.

Сусідка демонстративно відхилилася у бік, щоб зазирнути за плече сусіда, й неголосно кахикнула. Андрій озирнувся, миттєво вилаявся і незлим тихим словом згадав брата, який десять хвилин тому зірвався на раптову нічну зустріч з клієнтом. Непристойно велика калюжа вже витікала з ванної кімнати до коридору і завертала до кухні. Чоловік зірвався з місця і побіг перекривати вентиль, бажаючи врятувати залишки нового ремонту.

Ярина тяжко зітхнула й оперлася об одвірок. За хвилину до коридору повернувся наскрізь промоклий господар квартири й сухо відказав:

— Ми відшкодуємо всі збитки. Як завжди.

— Це, безумовно, приємна новина, — тяжко зітхнула втомлена дівчина і ніяково знизала плечима. — А зараз мені що робити? Моє ліжко наскрізь промокло.

— Там не настільки багато води, — невдоволено відмітив Андрій і на мить скосив непевний погляд на свої мокрі штани.

— Тобі сюди принести відклеєні шпалери? — апатично видихнула сусідка і неголосно кашлянула в кулак. Помічаючи перекошене обличчя чоловіка, вона тихо пробурмотіла. — Ви завжди такі гостинні.

— Твоя поява завжди пов'язана з неприємностями, — миттєво ошкірився Андрій і задумливо почухав потилицю, все ж усвідомлюючи провину за спричинені збитки.

— Я в цьому винна? — прохолодно відізвалася Ярина, відкидаючи назад свої руді сплутані локони. Чоловік тільки зараз помітив, як з волосся дівчини стікають краплі води на вже й без того мокру кофтинку. — Ти так говориш, наче це я постійно намагаюсь винищити вашу хату то раптовою пожежею, то вибухівкою невідомого походження на балконі, то…

— Достатньо, — сухо перервав сусідку чоловік. В такі моменти він завжди подумки проклинав свого недолугого брата за його постійні експерименти в непідготовленій для цього квартирі. Але слова докору і спроби натиснути на сумління ніколи не давали гідних результатів. — Чого ти хочеш?

— О пів на дванадцяту ночі? Не повіриш, спати, — пробурмотіла дівчина і наче на підтвердження своїх слів втомлено позіхнула.

— То йди та спи, — нестримно порадив сусід і невдоволено закотив очі.

— Можливо, хвилину тому я розмовляла з кимось іншим, але нагадаю, — розмірено і занадто спокійно повторила Ярина, — моє ліжко — мокре. В моїй квартирі зараз знаходитися без шкоди для власного здоров’я можуть лише риби.

— Поїдь до когось із друзів, — чоловік щиро не розумів, чому він має вночі пояснювати своїй сусідці такі банальні речі.

— Також, нагадаю, що навчаюсь в університеті. Більшість моїх друзів живуть в гуртожитку. Навіть, якби мені виділили кілька метрів для сну на підлозі, я б все одно не обминула їх нинішню вахтерку, — дівчина голосно зітхнула і перевела на Андрія багатозначний погляд, який прозоро натякав, що цього разу саме він буде вирішувати створені його братом проблеми.

— Добре, — погрозливо ласкаво процідив крізь зуби чоловік і примружив очі. — Сьогодні можеш переночувати у кімнаті Сергія.

— Наскільки я пам’ятаю, в його кімнаті лише одне ліжко, — Ярина задумливо потерла підборіддя і скосила на сусіда недовірливий погляд. Їй почало здаватися, що над нею кепкують. — Та й мене охоплюють непідробні сумніви, що він зрадіє моїй компанії.

— А відколи ти це пам’ятаєш? — на обличчі Андрія з’явилась нещира посмішка, сповіщаючи про непристойний підтекст питання.

— Відтоді, як наші квартири раптово об’єднала дірка у вашій підлозі та моїй стелі, — дівчину ані питання, ані ситуація не веселили жодним чином.

— Наступного ранку її вже не було, — думки чоловіка почали кружляти навколо випадкової травми, яку можна було б організувати братові, який вже осточортів зі своїми експериментами, більшість з яких не мала жодного стосунку до його професійної діяльності.

— Як і нових шпалер на моїх стінах, — зовсім тихо пробурмотіла собі під ніс сусідка, глибоко в душі плекаючи свої щоденні мрії про переїзд.

— В будь-якому випадку, в тебе два варіанти. Сергій сьогодні на зустрічі, повернеться завтра. Або ночуєш тут, або я даю тобі гроші і йди до найближчого готелю. Мені ж легше, — Андрій втомлено знизав плечима, бажаючи опинитись у ліжку, а не вимивати півночі ганчіркою підлогу.

Ярина неохоче скосила свій погляд на нічне небо за вікном:

— А він точно не повернеться? — вона обернулась до чоловіка, який відповів лише втомленим кивком. Дівчина примружила очі й обережно вирішила уточнити: — А ти чіплятися до мене не будеш?

— Боже збав, — грубо вигукнув сусід, але помічаючи ображено витягнуте обличчя, коротко пояснив: — В мене дівчина є.

— Добре, я залишаюся, — Ярина так погоджувалась на запрошення переночувати, наче її вже вмовляли на це три роки, а сама вона цього й не потребувала. — У вас є суха чиста білизна? Бо в мене все зберігалось в шафці у ванній кімнаті.