7 розділ

Ніччю мені знову снилися жахи, схоже це збирається продовжуватись. Але нічого, з ким не буває. Зате я продумала план, як зачепити Містера Камня! Все має пройти ідеально. 
В піднесеному настрої, ніби підскакуючи я прийшла на роботу. Мене, звісно як інакше, зустрів холодний погляд мого керівника, Томаса Валля. Спокійно тобі не жити! 
- Пані Сіно, як ви мені і обіцяли, у вас є 30 хв на виправлення вчорашньої роботи, приступайте. Мені здається, чи він посміхнувся? Да як він сміє! 
- Так, зараз зроблю. З ледь стриманою посмішкою сказала я. Звісно що я нічого робити не буду, подивимся як зміниться його судження. 
Схоже я за ці пів години відпочила на місяць вперед, я навіть забула як це класно нічого не робити, такими темпами я буду не проти клички "халявщиця" , а ні, ні, спокійно, треба тримати себе в руках. 
- Ось, все виправлено, я дуже старалася. Так, головне щоб з мене зараз не вийшла чайка, я давно так не старалася тримати лице кам'яним. 
- Так, бачу, бачу... Що ти там бачиш? Магічне перевтілення з жаби в принцессу? 
- Угу, добре, приступай до наступної роботи. 
Що? Я не почула? До наступної? Мене огорнув злість несправедливості. Я нічого не зробила, а просто принесла і віднесла і все, цукерочка? Нічого собі, а нащо я так старалася над попередніми роботами? Виявляється все набагато простіше! Хотіла його підколоти, а вийшло ціле відкриття! Можна десертацію писати. 
- Ох, все справді добре? 
- Мені перепровірити? 
- Ні, ні, ні, всьо, я вже працюю, працюю. Через 0.2 секунди мене там уже не було. 
- Ей, Сіна! Роздався його голос, в якомусь незнайомому тоні. - принеси мені.. кави.. 
Я аж зніяковіла, що це з ним? Якийсь він дивний сьогодні. 
- Ну добре, зараз принесу. Ця розмова була така дивна, без ментальної сутички. Але я рішила не концентрувати на цьому увагу, бо зараз у мене є можливість зробити йому найпротивнішу каву в його житті. 
Який ще автомат? Все своїми руцями в пропорції 1:1. Схоже я знову не контролюю своє обличчя, бо люди поряд відходили на відстань в кілька метрів. Ну і хай йдуть, повітря чистішим буде від цього скупчення противних парфумів. 
- Таак, ще трохи кориці. Вже несу! 
Я йому несла ту недокаву з таким довольний виразом обличчя. 
- Ти там яд підсипала? 
- Що!? Та ні в якому разі! Я зробила вам цю каву від всієї душі! 
- Від всієї душі? Значить там точно якась отрава. Сказав це і зробив глоток. - Хммм, смачно, звідки ти дізналась що я люблю трійне еспрессо з корицею? 
Це була моя найпровальніша спроба піднасрати йому. 
- Знаєте, я своїм серцем чула що вам сподобається. 
Схожа посмішка була уже не така довольна, а в перемішку з моїми слізьми від такого провалу. 
- З цього часу будеш мені робити каву ти. 
Він що.. ЛИБИТЬСЯ? Да як він посмів! Мені здається що його наглості немає границь! Хоча... 
- Так, звісно, мій пане Томас, я з задоволенням буду робити вам каву, але при умові, що іншу роботу я робити не буду. 
- Ну з таким успіхом ти могла в прибиральниці йти. 
- Прибиральниці не отримують таку зарплату за те, що носять керівникам каву. 
- Напевно тому що вони нічого не роблять крім того щоб каву носити? 
- Нічого соб..! 
Це було дуже близько, я чуть не висловила йому все що я думаю про те де прибиральниці(на якому рівні), а де його лінива дупа. Але в цей раз я промовчала. - Знаєте, я напевно піду. 
- Йдіть. 
Йой, який поважний, міг хоча б вибачитись! Ні граму совісті і честі. Співчуваю людям які з ним взаємодіють (співчуваю собі).