6 розділ

3 ночі. Я проснулася від якогось нічного жаху вся в сльозах. Заспокоївшись я вже не могла заснути, в середині було якось пусто, тому просто дивилася на стелю. 
- Що за дивний сон? Не розуміла я. - З моєю бабусею все ж добре... 
***
- Господи, вибачте! 
- Викликайте адміністратора! - жінка з нахмуреними чорними бровами вимагала. Цієї ночі я практично не спала після нічного жаху і я по невинній помилці пролила каву їй на спідницю і ноги. 
- Це просто не припустимо! Жінка так кричала ніби ця спідниця від лімітованої колекції гучі, і взагалі, спідниця так собі! І кава була не така вже і гаряча. 
- Ми приносимо свої глибокі вибачення, ми повернемо кошти і відшкодуємо все. Після цих слів адміністратор кинув на мене погляд, ніби кажучи : "Ми з тобою зараз поговорим"
Буквально через 2 хв я вже стояла в комірчині. 1 на 1 з адміністратором. Він був високий, широкого тілосложення. 
- Сіна, я знаю яка у тебе було розмова з директором, і я знаю що якщо про це дізнається директор, то ти вилетиш звідси. 
- Знаю я, знаю. Сказала я, нахиливши голову. 
- Але я... Дзвінок на мому телефоні перебив мого адміністратора. Обличчя було у нього роздратоване, можливо із-за того що його перебили. 
- Перепрошую, я підніму. Алло? З телефонного динаміку ішов бадьорий жіночий голос. 
- Доброго дня, це компанія "𝕃𝕠𝕔𝕒𝕝 𝔻𝕚𝕟𝕒𝕞 𝕋𝕖𝕔𝕙𝕟𝕠𝕝𝕠𝕘𝕪", мене звати Наталія Швач, з відділу кадрів. Повідомляємо що вас прийнято на роботу! Приходьте завтра о 9:00.
Від почутого в мене ніби оніміла челюсть, це справді так? Це реально правда? Все ж таки моя мріє здійснеться? 
- Так! Так, так, так! Адміністратор здається дивився на мене як на притрушену, але мені уже було все одно. Я вилетіла з тієї темної вузької комірчини. 
- Так! Пішли ви всі нафіг! Я тепер свобідна від ваших лайнових американо! Клієнти обзиралися і перешептувались. Але вже через пару мілісекунд мене не було у цьому закладі. - Так! Більше ви мене не побачите, а якщо і побачите, то тільки за новим Рендж Ровером і гарячим макіато у руках! 
Напевно адміністратору прийдеться працювати замість мене, але мені уже фіолетово. Я свобідна! 
Здається сьогодні  і небо голубіше ніж зазвичай, і сонце більш яскравіше світить, звісно що сонце не прибирає холод січня, але все виглядає настільки живим, що хочеться плакати. 
- Я знала що у цьому році все буде краще. Новий початок - нове життя. Здається, ніщо не спортить мій настрій. Думала я.
***
- Ти все робиш не правильно! Я вже тобі 10 раз показав, включай вже свої мізки. 
- Як скажете. Кажу я скриплячи зубами. Ну чому він? 
Я в цій компанії працюю уже тиждень. Відділ маркетингу виявився набагато більшим, ніж мені здавалося. Зараз набирають молодих стажерів, і я якраз попала у цей список кандидатів. Але стажування - воно є стажування. Мене навчати поставили...
- Томас Валль?! 
- Тихіше, не кричи, аж вуха ріже. 
Ну чого, чого, але цього, я уж точно не очікувала. Його прийняли на місяць раніше мене, а тепер він буде мене навчати? Щей у списку працівників він так і не появився. Що ж це таке! 
Відносини між нами, схоже були не дуже. Я його недолюблювала із-за його вічних притензій. А я йому ... Та звідки я знаю, коли я йому встигла насолити? Але схоже він такий зі всіма. Злить. 
- пані Сіна, вам треба швидко вловлювати суть роботи, в мене знаєте ще скільки в черзі стоїть таких як ви? 
- Я зрозуміла! До вечора усе зроблю. Як же він мене достав! Ідеально все роблю, але ні, найде до чого прикопатись, навіть до найменших деталів. Тепер мені приходиться залишатися довше, щоб усе виконати, бо це просто не можливо виконати за той час, який він хоче. Щей нічого про себе не розказує крім імені. 
- Пане Томас, а чому ви вибрали цю роботу? 
- Незнаю, просто. Сконцентруйся, Сіно. 
Або... 
- Пане Томас, а скільки вам років? 
- Ви що, дитина такі питання задавати? Працюйте, якщо вам скучно, можу ще роботи додати. 
Ну ось що з ним не так? Як люди можуть бути таким твердими? Ну нічого, я знаю як з такими справлятися. Я ухмильнулась, той же просто припідняв брову і відвів погляд, ніби нічого і не відбулось. Нічого, у мене є достатньо часу і нікуди я не спішу, я дізнаюся про тебе все. 
Але мої грандіозні плани він перебив ще 5-ма пачками характеристик робіт. - сьогодні це має бути зроблене. 
- Буде зроблено, пан Томас! Головне бути на позитиві, так? пан Томас? З посмішкою подразнюю я його, як же це весело! 
- Подивимся скільки твій позитив протримається. 
Навіть не глянув у мою сторону! Холодом так і віє. 
- Приступайте. Сказав він і зник. Дійшло тоді до мене що цю роботу я напевно зроблю до 2 ночі. Прийшлося працювати у пришвидшеному темпі. 
***
- Ось, пане Томас, виконала всю доручену вами роботу. 
Розглядає, схоже шукає помилки, але він їх не знайде! Я комунікабельна людина, отже знайти друзів у відділі - найлегше діло у світі! Попросила у всіх потроху помогти, а вони вже знають потреби. Тому получай! 
- Знову, Сіна, ті самі помилки. 
- Що?  Не зрозуміла? Як він зміг знайти помилки в взагалі не моїй роботі? Тим більше у тих працівників є досвід, явно більший ніж у нього. 
- Я перепрошую, ви впевнені що ці помилки роблю тільки я?
Він на мене так подивився ніби я якісь ідіот, але якщо серйозно, з моєї сторони це він виглядає як ідіот. Продовжую на нього дивитись чекаючи відповідь. 
- Сіна, скажіть чесно, ви просто хочете халявити на роботі? 
- Що?! (Звідки ви дізнались, хотіла я сказати) Ні, ви що! 
- Тоді не задавайте дурних питань, а виконуйте роботу як потрібно. 
У цього "містера Камня" взагалі є хоч якісь нейтральні фрази, а не колючки у серце? 
Як же хочеться сказати, що це робила не я, але не можу, бо це небезпечно вічною кличкою : "халявщиця", а він може це і перед всіма сказати. Треба бути обережніше. 
- добре, дорогий пане Томас, я виконаю все як потрібно. Завтра. 
- Якщо ви збираєтесь це робити завтра, у вас на виправлення цієї роботи буде виключно 30 хв зранку. У вас буде ще достатньо іншої роботи. 
- А коли я по вашому маю її зробити? 
- Зараз тільки 23:00, чи ви спите по 12 год? 
- Як я можу спати 12 год, якщо початок роботи у 7:00? Що він за несинітниці несе! 
- це був жарт, йдіть додому. 
Жарт?! З покер-фейсом? Жарт? Або я щось не розумію в новому поколінні, або я вже зовсім з глузду з'їхала, або він. Останній варіант мені більше подобається. 
- Ха-ха. Посміялася я, сміх вийшов зовсім не реалістичний і убогий, прямо як його жарт. 
***
Дома мене уже чекав мій ноутбук, у якому я уже 500-ий раз перегортала списки працівників. 
- Хто же він може бути... Але дещо мене насторожило. Від колег я почала що він якось зв'язаний з директором відділу маркетингу. Якщо так, не дивно що його взяли так легко на роботу, щей на таку високу посаду. Але хто він конкретно такий, не відомо! Брат, дядько, внук, племінник, друг, одногрупник? Ну хто ж! 
Так я і просиділа до 2 ночі. Згадалися його слова " можете ще попрацювати" . Задумавашись, я дійсно весь цей час могла працювати, але я сиділа і шукала його в ґуґлі. Якщо так подумати, я можу здаватися "crazy girl", але з моєю цією здатністю я дізналася, що мій минулий хлопець мав одночасно 4 дівчат. Тому я навіть не соромлюся визнавати, що я дійсно інтернет хакер. 
- Я не могла знаходити людину в 2 випадках : вона не мала соц мереж,  ніде не вчилась і не працювала. Або цей варіант що зараз. Якщо так подумати, я маю його фейсбук, я б могла найти вже інформацію про його внуків через брата дядька племінника, але я не можу. 
З такими докучливими думками, я заснула, під тихий скрип гойдалки і шум ноутбуку.