3 розділ

- Сіночко, квітонько, піди но сюди. - моя улюблена бабуся Нерта . Я ночувала у неї кожного літа, доки мої батьки їздили у відпустку. 
- Я тобі підготувала дещо. Бабуся дуже любила мене, діда з нею не було, він покинув її, коли дізнався що вона вагітна моєю мамою. Але це не помішало їй бути доброю мамою, по словах самої бабусі. Цього разу бабуся Нерта підготувала мені подарунок, який відрізнявся від всіх попередніх і який обгорнув мене в жах. 
- Тримай доцюню. Це була підвіска на шию з павуків. Вона чудово знала що Я боюся павуків. 
- Ааа! З криками я втекла до своєї кімнати. Того дня я не виходила більше зі своєї кімнати. Після цієї події бабуся зовсім змінилася, здавалося маразм на старість прийшов, чи то шизофренія. Інколи вона заставляла мене їсти суп з польової трави, принести якусь волосину журавля, мила моє волосся в унітазі. Я не розуміла що з нею сталося. Розказавши батькам про це, вони мене більше на літо до неї не відправляли, і взагалі Я більше її не бачила, а батьки перестали їздити у відпустку. 
- Мамо, а де бабуся? 
- Дома. - холодно промовляла мені мама, вона завжди казала що вона "дома" і переводила тему. 
- З нею щось сталося? 
- Ні, вона дома. - Одне лиш дома, тай дома, чому тоді я не можу її побачити? 
Я мала її адрес, але я ще була надто мала і навіть не мала своїх кишенькових грошей. Я не бачила її 4 роки, але тоді Я вперше наважилась до неї приїхати. Яке ж було моє здивування, коли двері мені відкрила незнайома жінка років 30-ти.
- Я перепрошую, а де бабуся Нерта? Жінка дивлячись на 12 річну мене, не розуміла що Я з неї хочу. 
- Дівчинко , ти хто така? Вибачай, але ніякої "бабусі Нерти" тут не має. 
- Як?! Заікаючись мовила я - Але 4 роки тому тут жила моя бабуся Нерта! 
- Аа, та бабка? Так вона в будинку для пристарілих. - опустивши голову я вже не знала що робити, моя розгубленість спантеличувала як мене, так і цю русяву жінку. 
- А ви не знаєте де цей дім пристарілих? 
- Ой дівчинко, не знаю, але знаю що тут такий є лиш один, на вулиці Київській 13, але...Не встигла вона договорити, як я уже через 50 метрів кричала їй дякую. Забувши про всі проблеми, я просто бігла туди, де є моя бабуся Нерта.