Розділ 1. Весілля

Я не мала жодного уявлення, як тут проводяться весілля, тому одразу ж поринула у вивчення традицій. Виявилося, що весілля в Ельтанії проходить у 5 етапів: поїздка на санях до храму, благословення богинею в храмі, магічна церемонія на озері, святкова вечеря з гостями і святкові розваги. Все виглядало так захоплююче, що наші весільні традиції мені тепер здавались чимось нудним. Мені хотілося прийняти участь у весільних підготуваннях, але Ерінвальд мені пояснив, що цим займаються спеціальні люди, ніхто сам собі весілля не влаштовує. Єдине, що я могла сама підготувати — сукню. 

Я завжди мріяла про розкішну білу сукню з фатою, але тепер мені хотілося іншого. Взагалі, білий колір був одним із типових кольорів для весільної сукні, але не єдиним і вже точно не найпопулярнішим. Зазвичай, дівчата виходили заміж у блакитних сукнях — ніжного, пастельного відтінку, а замість фати волосся прикрашали квітами. 

Порадившись з Кайсіною, я вирішила створити сукню з декількох кольорів. Кайсіна розповіла, що зараз в моді сукні з переходом від світлого до темного відтінку, але я вирішила піти далі: ліф сукні я хотіла зробити білим, який би плавно переходив в ніжно-блакитний, а внизу ставав би темнішим. Часу шити сукню самостійно в мене не було, я обмежилася ескізом і зовсім скоро мені вже принесли мою весільну сукню. Примірявши її за допомогою Кайсіни, я застигла перед дзеркалом. Тутешні сукні завжди виглядали чарівно, але ця була просто неперевершена!

— Ви виглядаєте, ніби справжня королева, ільде Елліно! — Кайсіна дивилася на мене із захватом. — Ільде Ерінвальд втратить свідомість, як тільки вас побачить у цій сукні! — Кайсіна пирснула.

— Головне, щоб я свідомість не втратила, — все ще усміхаючись своєму відображенню, я не стримала зітхання. Мене постійно нудило через вагітність і я іноді відчувала легке запаморочення. 

— Думаю, ільде Ерінвальд не дасть вам впасти, — Кайсіна мені змовницьки підморгнула.

Дізнавшись, що мені привезли сукню, Ерінвальд благав її показати, але я хотіла влаштувати йому сюрприз. 

— В моєму світі нареченому не можна бачити сукню нареченої до весілля — це погана прикмета, — в Ельтанії такої прикмети не було, і хоч я не страждала забобонами, мені просто хотілося приголомшити Еріна в день весілля. 

— Яка ж ти вперта, моя сніжинко! — Ерін ніжно мене поцілував, торкнувся рукою живота. — Як ти сьогодні почуваєшся? 

— Так само, як і вчора, — я пригорнулася до Ерінвальда. Вагітність ще тільки почалася, а мені вже набрид цей стан. Можливо, якби я почувалася краще, то змогла б насолодитися цим періодом, але зараз мені було тяжко. 

— Вейліра готує для тебе особливе зілля, яке зменшить нудоту і запаморочення, — обрадував мене мій коханий. 

— О, як чудово! А то я боялася, що мене може знудити просто на церемонії, — Ерінвальд дійсно мене дуже заспокоїв — все ж таки добре жити в магічному світі. — Або ж я втрачу свідомість. Не хотілося б осоромитись самій і осоромити тебе.

— Навіть якщо піде щось не так, мені буде байдуже на думку оточуючих. Мені важливо, щоб тобі було комфортно, Еллі. 

Який він в мене турботливий! Мені пощастило зустріти такого чоловіка, як Ерінвальда, хай навіть для цього довелося переміститись в інший світ і покинути близьких і звичне життя. 

І ось цей день настав. Я вдягла свою неперевершену сукню, Кайсіна зробила мені макіяж і зачіску, в якій закріпила квіти орхідеї — теж різних кольорів, як і моя сукня, і поглянувши у дзеркало, геть себе не впізнала. Ну точно королева! 

— Яка ви красунечка, ільде Елліно! — вигукнула Кайсіна, захоплено мене розглядаючи.

Я усміхалася, але на душі відчувався легкий смуток — в такий день хотілося, щоб поруч були батьки і сестра. Але… Можливо, колись я зможу знайти спосіб з ними побачитись. Зараз не час про це думати і сумувати. 

Я спустилася вниз і в супроводі Кайсіни пройшла надвір, до саней, біля яких мене чекав Ерінвальд. Ледве я побачила його, як наші погляди зустрілися і ми обоє застигли, зачаровані красою одне одного.

Ерінвальд був вдягнений у блакитний костюм  — штани більш темного відтінку і камзол, розшитий камінням і прикрашений вишивкою, під яким була білосніжна сорочка. Він дивився на мене зі щасливою усмішкою на обличчі. Сани позаду нього, запряжені оленями, були прикрашені квітами і крижаними скульптурами. Повільним кроком, щоб не послизнутися і не впасти в такий важливий день, я підійшла до Ерінвальда, відзначаючи, як наше вбрання чудово поєднується. Ерінвальд простягнув мені руку і, коли я вклала свою маленьку долоню в його велику, притягнув мене до себе і ніжно поцілував у щоку.

— Обережно, Еріне, тільки не зіпсуй макіяж і зачіску.

— Ніколи, моя люба.

Ерінвальд допоміг мені сісти в сани, а потім взяв з рук Таренсії піалу в якій лежало дві великі яскраво-сині, вкриті інеєм ягідки, схожі на лохину.

— Це ягоди вельморіну, — пояснив Ерінвальд, хоча я про них вже читала. — Ними пригощають одне одного наречені, щоб подружнє життя було довгим і щасливим.

Ерінвальд нагодував мене ягідкою, яка на смак була солодкувато-терпкою, соковитою. Я теж нагодувала його.

— Думаю, ми будемо щасливі і без ягідок, але традиція гарна.

Ми рушили вперед, вдвох, а інші поїхали окремо. Дорога до храму була короткою, але хвилюючою — пейзажі навколо, такі вже звичні і знайомі, сьогодні вражали своєю красою.

Храм зустрів нас своєю величчю, привітно закликаючи всередину. Ми з Ерінвальдом увійшли разом. Його рука тримала мою — міцно, впевнено, і це було єдине, що не дозволяло колінам підкошуватись від хвилювання. Усередині храму було тихо, але тиша ця дихала силою. Склепіння здіймалося високо вгору, блакитне каміння світилось тонкими рунами — вони ледь помітно пульсували, ніби в ритмі наших сердець. Сьогодні світло йшло не тільки від вогнів. Його додатково створювали сфери — прозорі, мов краплі роси, що плавали під стелею.

Служитель був старим чоловіком у темно-синьому одязі, з вишитими сріблом символами. Він привітав нас, запрошуючи на церемонію благословення.