2

 - Краще б це був прогулянковий лайнер, - падаючи на ліжко, прошепотів капітан.

У глибині душі Звіринцев ще сподівався, що в момент вильоту в катері щось замкне і у капітана з'явиться шанс піти з життя, якщо не героєм, то хоч не посміховиськом. Ден жахнувся, побачивши те убожество, яке йому дісталося як команда. Але доля чхати хотіла на світлі мрії Дениса і нічого замикати на катері не стала. Він мирно бурчав і виходив на закладену комп'ютером траєкторію. Місія у групи екопатруля була простою та зрозумілою. Патрулювання траси між двома порталами гіперстрибка. Перевірка орбітальних баз та торгових точок щодо контрабанди.

Огляд кораблів на наявність забороненої фауни та флори. Нудьга! Нею віяло від капітанської рубки, коридорів катера, кают та ліжок. Навіть керувати всім процесом патрулювання було не потрібно, просто приходити під час огляду і все. Ден уже придивлявся до стін, вибираючи ту, об яку він битиметься головою найближчий тиждень, поки патрулювання не завершиться.

- Зінусь, ну зупинись, я тебе навіть розбирати не буду. Тільки змажу… – жалібно благав хтось там, у коридорі катера, а потім вигукував із гнівом, – я ж так просто не відчеплюсь! Стояти комбайн високоінтелектуальний!

З коридору долинув бадьорий «вжух», і хтось зі скрипом пішов геть. Почувся тупіт. Капітан подумав, що завжди можна повіситись на шнурках, якщо подорож набридне йому раніше, ніж вийде термін патрулювання. Бурчання і дзижчання блоків живлення заколисували і занурювали виснаженого командира в солодкий, зцілюючий сон.

Дену снилося зелене небо Гаргосії, планети, вкритої м'ясоїдними джунглями. Підступна та агресивна природа тримала в тонусі всю групу спецназу, спрямовану туди для затримання небезпечного злочинця. Дену подобалася обстановка, де під кожним кущем, у прямому сенсі, на нього чекала жадібна пара зубів. А то й не одна. Дикі тварюки, що шарудять перетинчастими крилами в темних печерах, покриті отруйними шипами ліани. – Капітане, Звіринцев, підпишіть графік прибирання, – продзижчав за спиною капітана механічний голос.

Ден обернувся і зустрівся поглядом із двома круглими прожекторами Зі Ай Ен. Вона вся тремтіла від нетерпіння і простягала капітанові пластиковий лист пластику с написами. Ден позадкував і натрапив на когось, що забарився.

- Укольчик? – весело посміхнувся капітанові лікар Тополь.

Кучерявий хлоп весело скалився і крутив у руках шприц. З надр джунглів на нещасного Звіринцева перли члени команди, з дурними усмішками на обличчях. Вони хиталися і тягли до капітана руки, немов зграйка зомбі зі старого, до смішного примітивного фільму.

- Миррр, - видав над вухом барвас.

А бідний капітан підскочив на ліжку, з жахом розуміючи, що тісна каюта йому не наснилася, а стала частиною його нового життя. Над ліжком почала блимати червона лампочка, а потім по каюті розкотився глибокий бас аверійця.

- Кеп, корабель за курсом. Торгове судно п'ятої моделі. Ліффойсійський, вони возять на Землю овочі. Протокол вимагає вашої присутності на борту.

І вимкнувся. Ден ще трохи посидів тупо дивлячись у стіну і поплентався туди, де на нього чекала зустріч з рідкісними саджанцями і вимираючими фруктами.

***

- Хайосій дузе- дузе, - гудів житель Ліффо, поки Ларі оглядав судно.

Звіринцев хмурився і вивчав декларацію, поки інопланетянин зображував привітність і безтурботність. Я тут взагалі для чисельності стояла. У оглядах завжди брав участь капітан і наш штурман, який крім прокладання траси міг зав'язати вузлом будь-кого і що завгодно, незалежно від розмірів і матеріалу. Ще часто брали із собою Лурушу… але той хіба що «списаний з корабля». І сидить тихенько у Ларіка під ліжком.

– На територію Землі заборонено ввезення ліффосійських аггерсинів, синіх слимаків та мурах, – втомлено промимрив капітан, – вам це відомо?

– Дуже- дузе хайосій, – посміхнувся ще ширше інопланетянин.

А ось я помітила, як цей буро-зелений амебеоїд нервово моргає п'ятим правом оком. Ліффосієць нервував і шльопав одним із щупальців по підлозі. Швидше за все, багато хто з контрабандистів знав, що капітан Гілберстон пішов у відставку, а він ганяв їх на цій трасі, як отруйна крейда тарганів. І ось, цілком імовірно, що «таргани» промацують нового капітана.

- Ясно, - Звіринцев звернув голограму і озирнувся, - відкривай склад. Дивитимемося, який він в тебе весь «хойосій». Ліффосієць зовсім трохи посірів, але посміхатися не перестав. Капітан відповів амебеоїду такою ж дикою усмішкою і розвів руки вбік. Мовляв, чекаємо, влаштовуй екскурсію. Нещасне створіння утробно забулькало і поповзло у бік складів. Ларік за ним. Капітан залишився у рубці. Я у перехідному рукаві.

- Цікаво, що ми знайдемо? - Запитав Звіринцев наче у навколишнього простору.

- Слимаків, - відповіла я за простір, - за них штраф невеликий.

– Перевіряють канал? - З усмішкою уточнили в мене.

А капітан не дурень. Стояв тут із кислою міною, а ситуацію просік за пару секунд. Я тільки знизала плечима і посміхнулася. А Ларі вже пер зі складу величезний куб зі скловолокна, де копошилися вони - слимаки.

- Гайний, - жалібно бубонів ліфосієць, - найкясцій.

 На куб приліпили наклейку «конфіскат», амебіоїду «вліпили» штраф згідно з посадовою інструкцією, і ми розійшлися так само раптово, як і зустрілися. Слимаки вирушили в кріокамеру, де на них чекав анабіоз і спокій.

- Час вечеряти! – радісно дзижчала Зіна, з'являючись у рубку. - У харчоблоку готові пельмені!

Ми сумно заулюлюкали. Тільки капітан радісно підняв брови. Це він ще не знає, що ліпити пельмені Зінка любить більше, ніж ходити строєм. І з пельменями Денису Ігнатовичу треба буде зродитися настільки, що вони будуть йому не тільки в кошмарах, а й у галюцинаціях ввижатися. Сьогодні Зінку понесло. Були гедза з гарбузом, рибою та ще якимись дивними начинками, склад яких я не змогла ідентифікувати. Філя лупив пельмені зі звичною для нього старанністю. Ларік меланхолійно поділяв твори робота на оболонку та начинку, з'їдаючи все по черзі. Ми з Лізою налягали на гарбуз.