Глава 76

Ну що його казать, коли воно, канєшно.

Цей безглуздий мем сам собою сплив у голові й, як не дивно, ідеально описував увесь мій внутрішній стан після почутого. Я ніколи не була релігійною фанатичкою, але й затятою атеїсткою себе не вважала — десь глибоко всередині завжди залишала місце для думки, що світ значно складніший, ніж здається. Проте дізнатися, що ти заміжня за справжнім демоном, — це вже навіть для мене було трохи забагато.

Я мовчки взяла зі столу келих, з якого за весь вечір зробила лише кілька символічних ковтків, і випила вино залпом, майже не відчувши смаку. Хотілося налити собі ще, дуже хотілося, але я вчасно зупинила себе, твердо сказавши: стоп, Катерино. Втрачати контроль над ситуацією зараз було б найбільшою дурістю, яку ти могла б допустити.

На прокляття Даріди вічно покладатися не варіант, а чи існує в цьому світі бодай натяк на адекватну контрацепцію, я щиро сумнівалась. До того ж, як з’ясувалося, я ідеально підходжу йому для продовження роду, тож пильність втрачати не можна було ні на мить. Дітей мені зараз тільки бракувало для повного комплекту щастя , хоча, якщо бути чесною із собою, велика родина — це мрія всього мого життя. Просто батька для своїх дітей я хотіла б обирати свідомо, довго і прискіпливо, а не отримати єдиного і неповторного.

Мене відверто дратувало усвідомлення, що вибір уже зробили за мене і що змінити щось у цій історії я, схоже, не можу. Один конкретний демон явно не збирався дозволяти мені обрати когось іншого, і це бісило так сильно, що хотілося грюкнути дверима або бодай вилаятися вголос. Але легко думати — зовсім не означає легко діяти, особливо коли перед тобою чоловік, який, ніби навмисно, починає повільно розстібати сорочку, чудово усвідомлюючи ефект від кожного свого руху.

Тканина ковзала з плечей, м’язи напружувалися й грали у світлі каміна, а він, не поспішаючи, переходив до нижньої частини одягу, наче знущаючись з мене . Я різко струснула головою, приводячи себе до тями, подумки наказавши собі зібратися. Без зайвих слів я схопила з ліжка подушку й ковдру, поклала все на канапу і рушила за ширму готуватися до сну, намагаючись триматися холодно й відсторонено.

Коли ж я повернулася ,вдіта в найцнотливішу зі своїх сорочок ,до кімнати, на канапі не виявилося ані подушки, ані ковдри, і це відкриття миттєво змусило мене напружитися. Мій погляд сам собою ковзнув до ліжка, де Тавін уже влаштувався під ковдрою, з тією самою нахабною, задоволеною усмішкою, яка так і просилася на покарання. Він постукав долонею по вільному місцю поруч, роблячи це з таким виглядом, ніби запрошував на найприроднішу у світі річ.

— Ще чого, — фиркнула я, схопивши плед із крісла біля каміна й демонстративно влягшись на канапу, щільно загортаючись у тонке покривало. Чи то уява розігралася, чи в кімнаті й справді було прохолодно, але мені раптом стало не надто затишно.

Він зітхнув, не приховуючи роздратування.

Він зітхнув так, ніби я була найбільшим випробуванням у його житті, і з докором похитав головою.

— От же ж уперта жінка, — буркнув він. — Востаннє кажу: або ти йдеш у ліжко сама, або я зараз підійду й віднесу тебе туди на руках.

Я щільніше загорнулася в плед і демонстративно відвернулась. Тавін зітхнув вдруге, цього разу вже важче, і його тон змінився.

— Амаретто, вогонь у каміні перегорить за кілька годин, у кімнаті стане холодно. Ти змерзнеш.

— І що з того? Я доросла дівчинка здатна сама приймати рішення !

— Доросла, але вперта і безвідповідальна, — буркнув він. — Захворієш, а в мене, між іншим,навіть  нормального цілителя під боком немає.

Я задумалась на секунду, а тоді запропонувала :

— Чудово. Тоді ти спи на канапі, а я ляжу в ліжко. Я не збираюсь спати з тобою в одному ліжку .

— А доведеться, — з тією самою солодкою впевненістю відповів він. — Спатимемо разом. І дуже скоро ти сама визнаєш, що це була блискуча ідея.

Я ще встигла навіть звинуватити його в зайвій самовпевненості коли відчула як його руки мене підіймають разом з пледом .

— ТАВІН! — обурено скрикнула я. — Поклади мене негайно!

Та він лише притиснув мене до себе так легко, ніби я важила не більше за подушку, кількома кроками дістався ліжка й обережно поклав мене на матрац дбайливо накривши ковдрою. Я тільки відкрила рота, щоб висловити все, що думаю з цього приводу, але він  схилився й легко поцілував мене в маківку.

— Спи, моя красуне.

І заліз під ковдру поруч та одразу ж підгріб мене до себе, закинувши руку і навіть ногу, ніби я була його особистою подушкою.

— Мені незручно! — засичала я, намагаючись вирватися.

— Не смикайся, — хрипко прошепотів він мені на вухо. — Бо я дуже чітко відчуваю, як закляття Даріди починає втрачати наді мною силу.

Я завмерла і навіть дихати стала обережніше. Його тепла, важка долоня лягла мені на талію, фіксуючи на місці, але без жодного натяку на щось інтимніше . Я ще хотіла сказати щось колюче. Гостре. Таке, щоб зберегти за собою бодай ілюзію контролю. Але замість цього відчула, як повіки зрадницьки важчають. Як за моєю спиною рівно і заспокійливо б’ється його серце. Як тепло огортає з усіх боків. І, проклинаючи себе за слабкість, я заснула, так і не вирішивши, що гірше — спати поруч із демоном чи почати почуватися з ним у безпеці.