Глава 40

До столика підкрався розпорядник — сухий, мовчазний, з тим оцінювальним поглядом, яким дивляться на м’ясо перед боєм.

— Тавіне, — нахилився він. — Є охочий. Гарний двобій. Тебе тут ще добре пам'ятають то ж ставки будуть гарні.

У мені щось сіпнулося. Кров зашуміла, знайоме свербіння в кулаках підняло голову.

— Веди, — я вже почав підводитись.

Та Сет вчасно перехопив мене за плечі.

— Сиди, дурню, — пробурмотів він. — Ти ж ледве язиком ворушиш. Потім. Не сьогодні.

Я хотів огризнутися, але сили якось раптово зникли. Демониці захихотіли, мов зграя пташок.

— Ой, герой знайшовся, — протягнула одна. — Сідай, красунчику, не час тобі зараз битися.

Сет буквально втягнув мене назад на лаву, обійняв за плечі — по-дружньому, важко, як умів тільки він.

— Давай краще поговоримо, — буркнув. — Ти ж за цим мене й кликав.

Я кивнув, хильнув ще чарку і знову повернувся до теми, що гризла мене зсередини.

— Скажи мені чесно, — нахилився я до нього. — З людьми… це завжди так важко ?

Сет зітхнув. Глибоко. Втомлено.

— Є два великі мінуси, — сказав тихо. — Перший — вони не відчувають потягу до пари. Взагалі. Для них це порожній звук. Навіть не так , для них це як якась образа , вони вірять в кохання , а потяг до істиної пари вважають чимось несправжнім , нав'язаним вищими силами .

Я скривився.

— А другий?

— Вони крихкі, Тавіне. Надто. — Він глянув на мій зап’ясток. — Тобі пощастило, що ти вмовив свою на шлюб. У такому разі боги беруть на себе другий пункт. Під час обряду демон ділиться з парою своїми силами підвищуючи слабшій парі і тривалість життя і здатність до регенерації .

Я похитав головою.

— Щось тут не так. — Засучивв рукав і показав татуювання. — Бачиш? Лінія не замикається. Так же не має бути ?

Сет примружився, уважно розглядаючи візерунок.

— Так… — повільно мовив. — Ритуал не завершено , або перервано , або проведено без згоди партнера ... 

Ми переглянулися.

— На твоєму місці, — продовжив він, — я б тримав цілителя під рукою. І почитав би дещо. Про людей. Їхню фізіологію. Вони слабкі, і тривожні дзвіночки легко проґавити. А ритуал треба повторити і скріпити за взаємною згодою .

Демониці знову зареготали.

— Та ви ж ніби домашніх тваринок завели! Чи дітей .— вигукнула одна. — Годуй, грій, доглядай!

— А могли б мати нас, — підхопила інша. — Рівних за силою і духом.

Ми їх проігнорували. Я вже п’яно, але вперто повернувся до Сета.

— А це завжди так з істиною ? Ну коли себе не контролюєш і все про що думаєш це як вкласти її в ліжко ? Ще й цей запах нав'язливий ... думки плутаються , ревнощі безпідставні  і я вічно роблю якусь херню. А ти… — ковтнув. — Що ти відчуваєш до своєї?

Він похитав головою.

— Те, що ти описуєш, — це стан першої зустрічі з істиною. Інстинкти. Зазвичай минає після першого разу.

— А в тебе?

— Я цього періоду не мав, — криво всміхнувся він. — Я не відчував її. Ти ж знаєш про мою проблему .

Я хотів спитати більше, але Сет раптово сам почав говорити , наче греблю прорвало :

— Усе складно, — зітхнув. — Вона навіть чути про мене нічого не хоче. Шарахається як від проклятого.

Він хмикнув гірко.

— Я, як ідіот, думав, що вона буде щаслива коли дізнається що пара мені. Ну скажи мені , яка б демониця в здоровому глузді відмовилась стати моєю дружиною ? Та ніяка ! А ця  сама ж затягла мене в ліжко, обманом , уявляєш таке ? А як дізналась, що ми пара… почала тікати. Буквально.

Я мовчав.

— А для ритуалу потрібна згода, — продовжив він. — А ця… не розуміє, яка це рідкість і честь . Я і вмовляв, і підкупити намагався, і погрожував… поки марно.

Він потер скроні.

— За такою бідою потрібен постійний нагляд. Я скоро посивію. То ж не шкодуй грошей на гарного цілителя. Слідкуй за її їжею, за температурою в кімнаті , за тим чи тепло вдіта коли йде надвір . Моє дівча якусь людську болячку підхопило — три дні горіла в лихоманці. Я ледь сам не здох від хвилювань.

Демониці вже плакали від сміху і мало не падали зі стільців. А я сидів, пив і думав лише про одне:
як, у біса, я в це все вляпався. От за що мені все це ?