Глава 16

Я з цікавістю вигнула брову, але не стала його виправляти. Білявчик почав міряти кроками кімнату, як людина, яку розриває від хвилювання.

— Ці листи... — він махнув рукою на мене , — я б їх відправив, неодмінно відправив, коли б ти трохи охолола і перестала строчити всю цю єресь! От навіщо ти те робила? Смерті моєї хотіла? Щоб твій божевільний татусь примчав сюди і все з землею зрівняв?

Я дивилась на нього, повільно з’єднуючи пазли. В тих листах — ішлося про нього ! Невже ? Моє уявлення про «красунчика з обкладинки», який учора здавався втіленням всіх жіночих мрій, почало лущитися й опадати, як стара фарба. От тобі й подаруночок долі. Стоїть, роздратовано метушиться, волосся скуйовджене, очі блищать — типовий чоловік, що заплутався у власних виправданнях.

– Я розумію , ти була засмучена бо в чоловіки отримала не зовсім втілення власних мрій . Та справа ж не в тобі дружино моя . Це така у нас у чоловіків природа , всі зраджують !

«О, Господи… я в тілі його дружини», — спливла в голові єдина логічна думка. І від цієї здогадки мене таки пересмикнуло. Гляньте ж на нього! Чпокає все, що рухається, ще й має нахабство обурюватися, що хтось не в захваті від цього факту. Я мимоволі хмикнула.
— О, не хвилюйся, голубчику, я вже охолола, там під землею — промовила я тихо, більше до себе ніж до нього . 

Він різко обернувся — і, схоже, вперше справді глянув мені в очі. І щось у його погляді змінилось.

— Амаретто, я не знаю, як таке могло статися… — він говорив тихо, але голос зривався, — я клянусь, ми всі були певні, що ти померла!
Він ковтнув повітря, шукаючи у мені бодай тінь довіри.
— Ну скажи, що мені зробити, аби ти пробачила мене?.. Хочеш, я на коліна стану?

— Хочу, — сказала я раптово, навіть не замислюючись бо дійсно хотіла що б хтось взяв на себе провину за все що зі мною сталося .Що б бодай перепросив і зрозумів мене ...

І, до мого здивування, він справді став. На коліна. Мовчки. Склав руки молитовно і смиренно похилив голову.

— Амаретто, дружино моя, — його голос знову став м’яким, лагідним, — я за цей день усе переосмислив. Зрозумів свої помилки, шкодував, як ніколи раніше. Благав богів, щоб вони тебе повернули… І мої молитви були почуті.

Я дивилася на нього, не вірячи жодному слову. Кожне речення звучало, як навмисно розіграна сцена з дешевого театру. Навіщо він все те говорив ? Я поки не розуміла . Але з листів Амаретти до її татуся було чітко зрозуміло що порозумінням в цій сім'ї не пахло від самого початку.

— Мені й уявити важко, — продовжив він, — чого ти натерпілася, коли отямилась там… у тій труні…

І саме ці слова, можливо, стали останньою краплею. В горлі запекло, ніс защипало, я шморгнула. Він сприйняв це як знак — і підповз ближче. Обережно торкнувся мого стегна , потім обійняв за таію . Його руки були гарячі, сильні, і тіло — живе, тепле. І потягнув до себе . Такого простого людського дотику мені не вистачало вже давно… Я не втрималась. Розридалася. Голосно, по-дитячому, з всхлипами й підвиваннями, втискаючись обличчям у його широкі груди. Він мовчав, лише гладив мене по спині, стискаючи в обіймах, наче боявся знову втратити і щось заспокійливо шепотів.

 Вдячна що читаєте і підтримуєте мене , впевнена і інші мої книжки вас також не розчарують . Тому дуже прошу підписатися на мій телеграм канал.  Це дасть вам змогу не тільки вчасно дізнаватись про новинки і знижки на платні книжки , а і ловити промокодики завдяки яким можна дочитати улюблену книжку абсолютно безкоштовно . 

https://t.me/fantasy_by_Viktoria_Liachovets 

або просто введіть в пошуці в телеграмі – Емоційне фентезі від Вікторії Ляховець . Для тих кому зручніше скористатися кьюаркодом – лишаю його нижче .