НЕТВОРЛД. Частина 1. Знайомство з грою

Глава 1

Яскраво світило липневе сонце. Обідньої пори додому повертався Кирило Розумков — двадцятиоднорічний, високий, кароокий брюнет атлетичної статури. Він був одягнений у чорні штани та білу, розстебнуту до грудей сорочку. Кирило — свіжоспечений випускник Енського національного технічного університету, а от його краватка десь безслідно зникла. Лише вчора в актовій залі університету він отримав диплом магістра кібернетики. Зараз хлопець був ще добряче напідпитку, адже зовсім недавно зустрічав схід сонця разом зі своїми вже колишніми однокурсниками.

Він зайшов у двір панельного будинку, відчинив двері під’їзду й піднявся на третій поверх. На сходовому майданчику курив сусід, Василь Афанасійович — невисокий чоловік у смугастій тільняшці, з неголеною бородою та цигаркою в руці. Побачивши хлопця, він привітно гукнув:
— Привіт, випускнику! Тягни пляшку, обмиватимемо твій диплом!
— Ні, дякую, я вже й так непогано відсвяткував, — усміхнувся Кирило. — Зараз тільки спати, а завтра зранку влаштовуватимусь на роботу.
— Якщо маєш водійські права, то давай до нас на автобазу, — затягуючись цигаркою, запропонував Василь.
— Та я ж кібернетик. Комп’ютери, залізо, програми різні... Шукатиму роботу за спеціальністю. Уже надіслав кільком компаніям свій курікулум віте, а далі побачимо.
— Курі... що? — перепитав здивований сусід. — Тебе що, хлопче, ще досі не відпустило?
— Ну, резюме, — простіше пояснив Кирило.
— А-а-а, ну то так би й сказав.

Кирило відімкнув двері власної квартири, тримаючись за стіну, добрів до кімнати, плюхнувся на ліжко і прямо в одязі миттєво заснув.

Сонце зайшло за горизонт, день змінився ніччю, а згодом знову настав ранок. На годиннику була дев'ята, коли тишу кімнати розірвав дзвінок телефона. Кирило насилу розплющив очі й підняв слухавку. Тонкий жіночий голос на іншому кінці дроту запитав:
— Доброго дня. Це Кирило Олександрович Розумков?
— Доброго дня. Так, це я, — відповів хлопець, намагаючись збадьорити голос.
— Мене звати Катерина, я HR-менеджер компанії «Кімото Комп Енськ». Я переглянула Ваше резюме і хочу запросити Вас сьогодні на співбесіду на 12:30. Чи зручно Вам?
— Так, звісно. Підкажіть, будь ласка, адресу.
— Вулиця Центральна, будинок 134. Бізнес-центр «Студія 11», перший поверх, кабінет 104. При собі майте документи, що посвідчують особу, та диплом. До зустрічі.
— До зустрічі, — сказав Кирило, і зв'язок перервався.

Хлопець стрімголов побіг у душ, щоб підбадьоритися контрастною водою і швидко привести себе до ладу.

Він одразу згадав, як напередодні відкрив сайт безкоштовних оголошень і натрапив на вакансію менеджера з гуртового продажу в компанії «Кімото». Фірма займалася дистрибуцією програмного софту й оргтехніки і вважалася одним із лідерів ринку. Їхній центральний офіс розташовувався в Японії, у місті Йокогама, а в Україні діяло офіційне представництво з філіями в кожному обласному центрі. В Енську якраз був підрозділ, що відповідав за всю область. Компанію назвали за прізвищем власників (родини Кімото), за поширеною японською традицією.

Кирило сів у своє авто (чорну BMW 318) і вирушив у дорогу. Проїжджаючи містом, він раз у раз натикався на банери онлайн-гри «Нетворлд», реклама якої просто заполонила весь простір навколо.

Прибувши до офісного центру «Студія 11» — великої, сучасної та красивої будівлі в стилі модерн зі скла й бетону, Кирило пройшов на перший поверх, який повністю орендувала компанія «Кімото». Підлога тут була вистелена великою глянцевою плиткою з мармуровим візерунком, а стіни оздоблені вишуканою штукатуркою в стилі «отточенто». Рівно о 12:30 він відчинив двері кабінету №104. За столом сиділа висока, худорлява, гостроноса блондинка років тридцяти в білій блузці та зеленому брючному костюмі — та сама кадровичка Катерина. Вона саме перегортала якісь папери.

— Стукати треба, молодий чоловіче, — суворо зауважила вона, не підводячи голови.

Проте Кирило лише усміхнувся однією зі своїх найчарівніших усмішок і ввічливо промовив:
— Доброго дня. Перепрошую, я на співбесіду. Мене звати Кирило Розумков.

Катерина оглянула його з ніг до голови поглядом, що нагадував рентгенівський. Проте під дією його чарів вона трохи розтанула і теж усміхнулася:
— Cідайте, ось стілець, — вона кивнула на місце поруч зі своїм столом.

Вона уважно переглянула документи Кирила, затримала погляд на дипломі й раптом сказала:
— Я теж закінчила магістратуру з кібернетики в ЕНТУ, правда, десять років тому. Сарнавський ще викладає?
— Так, — відповів Кирило. — Він єдиний, хто поставив мені «задовільно». З решти предметів у мене виключно «відмінно» та «добре».
— О так, згодна, він і за моїх часів був неймовірно противним.

Після цього вона коротко розпитала Кирила з теорії комп’ютерного «заліза» та софту, а наприкінці несподівано запитала:
— А в «Нетворлд» граєш?
— Ні, — чесно відповів Кирило.
— Чудово! — підсумувала Катерина. — Бо з цими задротами вже й працювати немає кому. До речі, «Кімото» є офіційним дилером відеокарт К-231, які необхідні для цієї гри, та пристроїв віртуальної реальності. Фанати купують у нас техніку пачками. Через це наші менеджери теж починають грати, начебто для «тестування віртуальної реальності». А потім так втягуються, що їх звідти кліщами не витягнеш. Тому нам потрібні новачки, які працюватимуть, а не зависатимуть у віртуалі. Виходь на стажування завтра на дев'яту ранку. Зайдеш до Ковшука у 102-й кабінет, він відповідає за стажерів. До речі, відділ гуртової торгівлі в нас у 109-му кабінеті. Якщо цікаво, можеш поглянути на майбутніх колег краєм ока.

Вийшовши від Катерини, Кирило з цікавості зазирнув у сусідні кабінети й отетерів: майже всі працівники сиділи в окулярах віртуальної реальності й завзято рубалися в «Нетворлд».

Звісно, Кирило й раніше чув про цю гру. Спочатку вона називалася «Ньюворлд». Кожен новий гравець отримував випадковий острів, де розвивав власне господарство та міг воювати з сусідами. Коли кількість користувачів перевищила сто тисяч, розробники на їхнє прохання додали материк, а згодом  ще кілька континентів та архіпелагів. Коли ж гравців стало пів мільйона, у грі з’явилися нові раси та чіткий поділ на рівні: Повітряний (хмари та феї), Земний (орні землі — люди, ліси — ельфи, гори — велетні, печери — гноми, гнізда на вершинах скель — гарпії), Водний (русалки), Підземний (вампіри) та фракція Хаосу (Адепти Хаосу).