Акт II

СЦЕНА 8 — «Реальність стукає» 

Місце: старий будинок Пітера. Атмосфера: гниле світло, напруження, непотрібність. 

INT. БУДИНОК ПІТЕРА — НІЧ
Темна кімната. Пітера заливає слабке світло з коридору. Його обличчя ще розмазане галюцинацією. Він повільно відкриває двері. 

На порозі стоїть ЧОЛОВІК У ШКІРЯНЦІ, років під 50. Коротка стрижка, в руках згорток документів, сигарета в зубах. Це — ЛАРІ, власник будинку або посередник. Його обличчя одразу перекошене від ненависті. 

ЛАРІ
(з порогу, різко)
Ну що, Піт, думаєш, я жартую?
Ти обіцяв ще місяць тому — і що?
У тебе є хоч щось? 

ПІТЕР
(втомлено, тремтячим голосом)
Я… мені треба ще трохи часу.
Я майже зібрав. Дайте ще місяць… 

ЛАРІ
(перериває, голос — вибух)
Місяць?! Ти вже третій місяць торочиш це!
Це не казка, чувак. 
Це світ, де треба ПЛАТИТИ.
І я не благодійний фонд для хворих наркоманів. 

Пітер мовчить, опускає голову. Ларі ще хвилину дивиться на нього з відразою. Потім обертається, йде. 

ЛАРІ 
(проходячи повз, тихо, але з отрутою)
Наркоша хренов. 

Двері грюкнули. Пітер довго стоїть мовчки. Потім повільно зачиняє двері. 

INT. КІМНАТА — ТА Ж СЦЕНА, ДЕКІЛЬКА ХВИЛИН ПІЗНІШЕ
Пітер сідає на підлогу. Обіймає стару дитячу іграшку. Раптом починає щось шепотіти — і гойдається взад-вперед. 

ПІТЕР
(напівголосом)
Ні, вони чекають. Вони мене чекають.
Там добре. Там краще. Там усе… чисто. 

INT. ЙОГО ГОЛОВА — БЛИСК СВІТЛА
На мить — кадр із НетЛандії. Енні стоїть під деревом. Вона дивиться просто в кадр. І каже:
ЕННІ 
Ти ж обіцяв, що ми ніколи не будемо самі. 

FADE OUT 

- 

СЦЕНА 9 — «Правда під землею» 

Місце: Дзвінковий гай. Атмосфера: похмура, гнітюча, камерна. Природа ніби затамувала подих. 

EXT. ДЗВІНКОВИЙ ГАЙ — РАНОК
КАМЕРА — з висоти. Видно, як ОЛЕКСІЙ повертається до своєї машини. В руках — докази: фото з місця, згортки. 

ОЛЕКСІЙ
(у телефон, нервово, швидко)
Тут… Тут треба групу. Відділ повністю. Це не просто сліди. Це... 

Він затинається. Потім чітко:
ОЛЕКСІЙ
Це сліди вбивств. І я боюсь, що... не одного. 

EXT. ЛІС — ДЕКІЛЬКА ГОДИН ПІЗНІШЕ
Кілька МАШИН ПОЛІЦІЇ. Світло миготить крізь гілля. Люди в рукавичках, уніформа, ліхтарі. Обшук масовий. 

КАМЕРА ПЛИВЕ між дерев. Поряд — старі будівлі, гнилі конструкції, дитячі сліди на пилюці. Один зі слідчих ЗУПИНЯЄТЬСЯ. 

СЛІДЧИЙ 1
Тут… щось є. 

Він присідає. Трохи розгрібає землю — і натрапляє на ґрунт, який зовсім не природній. Занадто м’який. Після кількох лопат — чорний мішок. 

ПАУЗА. Всі затихають. 

INT. СЦЕНА ОБШУКУ — ПІЗНІЙ ВЕЧІР
Слідчі стоять навколо — в тиші. Перед ними — розгорнуто кілька чорних тіломішків. 

Хтось плаче. Хтось виймає хрестик з кишені.
Олексій стоїть, не моргає. 

ОЛЕКСІЙ
(ледве чутно)
Він справжній…
Він робить це стільки років… І ніхто не бачив… 

Його голос обривається. Підходить СЕЛІНА, кидає погляд на останній мішок. Вона щось бачить. Її обличчя змінюється. 

СЕЛІНА
(тихо)
Це… той хлопчик. Перший. Його впізнала сестра по футболці. 

EXT. ЛІС — НІЧ
КАМЕРА ПІДНІМАЄТЬСЯ. Поліцейські — як мурахи в пітьмі. Світло миготить, тіні снують по деревах. 

В повітрі — звук: слабкий, дзвінкий, майже нечутний… як дитячий сміх… або дзвіночки. 

INT. БУДИНОК ПІТЕРА — ТА Ж НІЧ
Пітер різко прокидається. Він розуміє. Його трясе. 

ПІТЕР
(шепоче сам собі)
Вони знайшли… 

На стіні — старе дзеркало. Його обличчя у відображенні — на мить змінюється:
очі як у дитини. Усмішка. Потім — знову змучений погляд дорослого. 

FADE OUT 

- 

СЦЕНА 10 — «Минуле під землею» 

Місце: Дзвінковий гай. Атмосфера: важка, сповнена історій, які краще було б забути. 

EXT. ЛІС — ПІЗНІЙ ВЕЧІР
Під’їжджає стара машина. Виходить ГАК. В пальті, з гаком, похмурий, як буря. Він повільно йде до місця розкопок. На нього одразу звертають увагу. 

СЕЛІНА
(здивовано)
Капітан? Ви ж… ми не повідомляли вас. 

ГАК
(ухиляється)
Я просто… знав, що буде тут. 

Його погляд — важкий. Він дивиться на тіло хлопчика в мішку, але не наближається. Навпаки — робить крок назад. 

ОЛЕКСІЙ
(уважно на нього)
Вам не добре? 

ГАК
(напружено, не дивлячись в очі)
Я…
(пауза)
Я колись тут уже був. 

EXT. ГЛИБШЕ В ЛІС — 20 ХВИЛИН ПІЗНІШЕ
Слідчі розбирають стару дерев’яну споруду. Під підлогою знаходять металеву коробку — всередині: мокрі, але збережені документи. Старі. Зі штампами дитячого інтернату чи психіатричної клініки. 

ОЛЕКСІЙ
(гортає, очі розширюються)
Це… Це карта пацієнта.
Ім’я: Єндрю Керов. 1900 року народження.
Поведінкові порушення.
Тенденція до втечі у фантазії.
Параноїдальні рецидиви.
(пауза)
Зник у віці 12 років. 

Гак відходить. Його диха́ння важчає. Він спирається на дерево. Очі — червоні, вологі. 

СЕЛІНА
(підходить)
Ви знали його? 

ГАК
(після довгої паузи)
Ні. 

FADE OUT 

- 

СЦЕНА 11 — «Сховище» 

Місце: занедбаний притон. Атмосфера — гнітюча, мертва. Простір мов після апокаліпсису. 

EXT. ЗАНЕДБАНА ПРОМИСЛОВА ЗОНА — НІЧ
Пітера ледве видно. Він зливається з темрявою. Йде повільно, але впевнено. Пусті вулиці, іржаві ворота, закриті вікна. Місце — мов покинуте Богом. 

INT. СТАРИЙ ПРИТОН — НІЧ
Двері навстіж. У повітрі — запах тліну, гнилі, старої сечі.
Стеля осипається, плити криві.
Пітер знає кожен крок.
Він проходить повз розбиту ванну. Колись тут варили «фею».
Тепер — мертва зона. Тиша. 

Йде до стіни, де старий металевий щит. Відсовує іржавий лист заліза. За ним — діра в бетоні.
З відчуттям ритуалу Пітер лізе всередину. 

INT. СХОВИЩЕ — СЕРЕДИНА СТІНИ
Темний простір.
Стара СУМКА, обгорнута в поліетилен. Запилена.
Він обережно витягає її. Розстібає.
Всередині — гроші. Старі купюри, змішані з новими.
Кожна пачка обмотана стрічками, на деяких напис: “На вихід”. 

ПІТЕР
(шепоче, посміхаючись)
Ви ж думали, я тільки казки розказую…
Він перевіряє суму. Рівно стільки, скільки потрібно. 

EXT. ПРОМИСЛОВА ЗОНА — НІЧ
Пітер виходить у тишу. Ховає сумку в підпілля плаща. 

На мить він зупиняється, дивиться в небо. 

Вітер приносить дитячий сміх — чи то галюцинація, чи вітер, чи щось інше. 

ПІТЕР
(пошепки)
Ще трохи… і знову все буде добре.
Йде. Його тінь розчиняється в темряві. 

FADE OUT 

- 

СЦЕНА 12 — «Як давно?»
Місце: дорога до нового зникнення. Атмосфера: стиснута тиша. Всередині машини важко дихати — не через повітря, а через слова, які от-от зірвуться. 

INT. СЛУЖБОВА МАШИНА — ДЕНЬ
Олексій за кермом. Гак — пасажир. За вікном — поля, мертві дерева, дорога через депресивну глушину. Обоє мовчать. Напруга. 

ОЛЕКСІЙ
(через кілька хвилин)
Шість років…
Цього разу хлопчик шість років.
Майже як мій племінник. 

Гак не відповідає. Лише дивиться у вікно. 

Олексій кладе руки на кермо. Трохи сповільнює. 

ОЛЕКСІЙ
Скажіть мені…
Скільки це вже триває насправді? 

Пауза. Гак зітхає. Потім говорить повільно, мов через пісок у горлі. 

ГАК
Перший — 1922. Хлопчик із притулку.
Ніхто не шукав. Ніхто не питав. 

ОЛЕКСІЙ
(шоковано)
Серйозно?.. 

ГАК
А ти думав, це почалось кілька років тому?
Він не почав — він просто не зупинявся. 

Олексій ковтає. Дивиться вперед. Далі — головне питання: 

ОЛЕКСІЙ
Чому ви його не спіймали?
Гак повертає голову. Вперше — дивиться прямо в очі. 

ГАК
(повільно, жорстко)
Бо я…
…не хотів. 

Олексій здивований. Машина їде, ніби повільніше. 

ОЛЕКСІЙ
Що ви маєте на увазі? 

ГАК
(напружено)
Я був молодий. Наївний.
Я думав, що Пітер — це дитина, яку треба врятувати.
Не монстр. Не злочинець.
Я думав… що казка лікує.
А вона зжерла його зсередини.
Я запізнився. І кожна дитина після — це моя провина. 

EXT. ДВІР ПРИВАТНОГО БУДИНКУ — ЗНИКНЕННЯ — ПІЗНІЙ ДЕНЬ
Поліцейські вже на місці. Мати в істериці.
Гак і Олексій виходять із машини.
Олексій дивиться навколо. Поряд — іграшковий літак.
На траві — коробка з солодощами. Занадто нові.
Гак повільно підходить. Дивиться вниз. 

ГАК
(шепоче)
Він знову насміхається… 

INT. БУДИНОК ПІТЕРА — ТІЄЇ Ж МИТІ
Пітер сидить біля вікна. В руці — старий дерев’яний літак.
На обличчі — тиха усмішка. 

ПІТЕР
(без емоцій)
Новий мандрівник. 

За його спиною — темна кімната. Чути дитячий сміх.
Але він — як за склом. Холодний. Мертвий. 

FADE OUT 

- 

СЦЕНА 13 — «Будинок мовчання» 

Місце: дім, де зникла дитина / дім Пітера. Атмосфера — гнітюча, підшкірна недовіра, і поступове пробудження жаху. 

EXT. ДВІР БІЛЯ БУДИНКУ — ПІЗНІЙ ДЕНЬ
Олексій та Гак знову на місці. Поліцейські обшукують територію. Хтось запитує щось у батьків.
Олексій стоїть біля дитячого велосипеда. Знову — цукерки. Занадто чисті, ніби їх щойно розклали. 

ОЛЕКСІЙ
(помічає погляд Гака, тихо)
Ви щось знаєте. 

ГАК
(не дивлячись)
Я багато чого знаю. 

ОЛЕКСІЙ
(жорстко)
Але не кажете. 

Пауза. Гак мовчить. Потім просто йде далі. 

INT. БУДИНОК ПІТЕРА — ПАРАЛЕЛЬНО
Новий хлопчик — МАЛИЙ МАКСИМ, 6 років — бродить темним коридором. Його очі — затуманені, поведінка загальмована. Він не пам’ятає, як опинився тут. 

Дивиться на свої руки — вони вимазані в блискітках. У кутку стоїть велика іграшкова качка. Вона дивиться на нього.
За стіною — сміх. 

МАКСИМ
(тихо, налякано)
Мамо?.. 

Порожнеча відповіді. 

На стіні — дитячий малюнок. Він підходить ближче: Пітер з крилами, діти — як ляльки. Один із них — схожий на нього самого. 

Максим починає плакати. Але… звуки змінюються. Його сльози — якось… звучать по-іншому. Вони дзвенять. 

Всі кольори в кімнаті — занадто яскраві, нестерпні. Вікна не мають виду. Дверей — немає. 

FADE TO BLACK 

- 

СЦЕНА 14 — «Ритуал зламаний» 

Місце: НетЛандія / Свідомість Пітера. Атмосфера — яскравий фальш, що починає розпадатися. Кольори — отруйні, простір нестабільний. 

INT. НЕТЛАНДІЯ — ДЕНЬ, ЩО НЕ МІНЯЄТЬСЯ
Пітер (в образі дитини) біжить зеленим полем, але щось не так.
Сміх дітей є, але… він зациклений, повторюється.
Солодощі — псуються просто на очах.
Квіти зникають, як тільки він до них торкається.
Він зупиняється посеред «ідеального» ландшафту. Його дихання частішає. 

ПІТЕР (дитячим голосом)
Чому… чому воно не працює?
З’являється ЕННІ. Вона мовчки стоїть, дивиться на нього. Тінь на її обличчі. Вона не посміхається. 

ЕННІ
(тихо, як з-під землі)
Ти щось порушив… 

Пітер — у паніці. Озирається. Усе починає гудіти, як лампа перед вибухом. 

INT. БУДИНОК ПІТЕРА — НІЧ
Пітера вириває з наркотичного сну. Він у поту, очі скажені.
Він зривається з місця, бере ліхтар, ключі. Шепоче собі: 

ПІТЕР
Він не перейшов.
Він… застряг.
Я мушу… завершити. 

EXT. ПРОМИСЛОВИЙ РАЙОН — НІЧ
Пітер пробирається до однієї з закинутих споруд, де утримує хлопчика.
Всередині — бруд, старі речі, але прибрано по-своєму. У центрі — старе дитяче ліжко, на якому спить Максим.
Пітер підходить, нахиляється над ним. Його обличчя знову напів-дитяче, напів-мертве. В руках — маленький дерев’яний ніж. Не справжній, а як з дитячої вистави. 

ПІТЕР
(пошепки)
Я допоможу тобі. Це не боляче.
Потрібно лише забути.
Один крок — і ти в НетЛандії. 

Максим тихо прокидається. Їхні очі зустрічаються. Пауза. У Пітера — тремтіння. 

FADE OUT 

- 

СЦЕНА 15 — «По сліду» 

Місце: село поблизу старої промзони. Атмосфера — напруга, як перед бурею. Люди бояться говорити, але знають більше, ніж кажуть. 

EXT. СЕЛО — ДЕНЬ
Олексій і Гак розпитують місцевих. Декілька людей кивають, ховаючи погляди. Стара жінка показує пальцем у бік лісосмуги. 

СТАРА ЖІНКА
Бачили малого. Слідів не лишилось, але он там…
Йшов із кимось. Дитиною не виглядав той другий. 

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК
Високий, сивий. У капюшоні.
Хлопчик тримав його за руку.
Я подумав — дідусь, але... щось було не те. 

Олексій обмінюється поглядом з Гаком. 

EXT. ЛІСОВА СМУГА — ХВИЛИН ЗА ДЕСЯТЬ
Олексій набирає по рації. 

ОЛЕКСІЙ (у рацію)
Це 04. Об'єкт може бути в радіусі кілометра.
Починаємо обхід. Чотири групи.
Оточити периметр. Повторюю — не дати вийти. 

ГОЛОС В РАЦІЇ
Прийнято. Йдемо від залізничного моста і півдня. 

EXT. СТАРИЙ ШЛЯХ В ЛІСІ — ПІЗНІЙ ДЕНЬ
Гак і Олексій йдуть по вузькій стежці. Сліди майже стерті, але на одному поваленому дереві — відбиток маленької руки в бруді. 

ОЛЕКСІЙ
(спокійно, але серйозно)
Він не просто водить їх. Він ховає їх так, ніби це частина гри. 

ГАК
(тихо, майже не чутно)
Це і є гра.
Для нього — це давно вже не реальність. Це… обряд. 

Олексій зупиняється. Його погляд пильний. 

ОЛЕКСІЙ
Ви знали, що він тут? 

ГАК
(після паузи)
Я знав, що він… ще не завершив. 

EXT. ПАНОРАМА ЗГОРИ — СОНЦЕ СІДАЄ
Поліцейські пересуваються лісом. Декілька точок обхідного кільця закриваються. Чути гавкіт службових собак у далині. 

FADE OUT 

- 

СЦЕНА 16 — «Знову запізно» 

Місце: закинутий будинок / ліс. Атмосфера — спокій після бурі, але це не мир, а смерть. 

EXT. ЗАНЕДБАНИЙ БУДИНОК — НІЧ
КАМЕРА плаває повільно. Порожній інтер’єр. Ліжко застелене. Ліхтарики поліції вже блимають у вікнах.
На підлозі — порожня упаковка з-під цукерок. Папірець із написом дитячою рукою. 

EXT. ЛІС БІЛЯ БУДИНКУ — ГОДИНА ПОТОМУ
Світло миготить. Поліцейські оточили місцевість. 

Один із них кричить:
ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ 1
Тут щось є! 

Усі біжать на крик. Ліхтарі збираються в одну пляму.
У ямі — тіло хлопчика. Максим. Він мирно лежить, очі заплющені. На грудях — дерев’яний літак. 

EXT. МІСЦЕ ЗЛОЧИНУ — ХВИЛИНА ЗАТИШШЯ
Олексій стоїть ніби скам’янілий. Він не може говорити.
Поруч Гак. В його голосі — не здивування, а знання.
Голос не тремтить, бо вже немає чим тремтіти. 

ГАК
(тихо)
Ми… знову запізнилися. 

ОЛЕКСІЙ
(ледве чутно)
Він тільки дитина…
Він ще не встиг… навіть… 

Гак кладе йому руку на плече. Не для підтримки — а як мовчазне "вибач". 

INT. ЛІС — ДАЛІ ВІД НИХ
Пітер іде вузькою стежкою. В темряві. Його плащ шелестить.
Він не тікає. Він не ховається. Він просто… іде.
Ритуал завершено. 

КАМЕРА ПІДНІМАЄТЬСЯ. Над ним — зорі. Під ним — мертва тиша. 

КІНЕЦЬ ДРУГОГО АКТУ