Розділ ІV

Невже ти думаєш, сердитий мій Миколайчику, що все буде так просто? У таких випадках не варто гарячкувати, але хто ж дослухатиметься до логіки у такому бентежному віці. «Підліток» одним словом. Всі звідти родом, пам’ятаєте як це? Тож місце зустрічі: Златопільська школа. Це ще Миколка і не здогадується про те, чим насправді займаються в школі. Я, звісно ж, про святе – уроки-мороки до глибокої запомороки – а ви про що подумали? То для нас навчання звична та беззаперечна істина, як знання того, що Земля кругла й обертається навколо Місяця. Що підловила вас, не пхиркайте так осудливо, я добре вчилась в школі, то вас просто перевіряю, навколо Венери, звісно ж, чи то Марс навколо Землі. Ну добре, добре, вже й пожартувати не можна. Тож уявіть собі, як ото прожити на своєму Північному полюсі цілих 12 років і не знати такої насолоди як навчання в звичайній школі. Ніяких тобі домашніх завдань, ніяких повчань від педагогів, ніяких 6-7 уроків у одному похмурому приміщенні на незручному стільці. Боже, та як же без цього всього жити можна було? Що заздрощі беруть? Не переймайтеся, і на долю Миколки перепаде. Він теж встигне відвідати тої райської насолоди, що й добавки попросить. Тож в дорогу! Прикриття готове: житиме цей місяць у будинку старого лісника, нібито як його онук. Нікого це не повинно здивувати, адже той жив відлюдькуватим, і на превеликий жаль місцевих пліткарок, про його родину не вдалося роздобути жодних відомостей. Дідусь ще той конспіратор, не дарма в розвідці служив. І не дивуйтеся такому знайомству Святого Миколая, і в його практиці проколи траплялися, але то вже зовсім інша історія. Що ж «легенда» готова. Можна розпочинати місію.

Першочергові завдання:

Завдання 1. Знайомство з однокласниками.

Завдання 2. Втертися в довіру до місцевих авторитетів: директора, класного керівника.

Завдання 3. Потоваришувати з активом класу.

Завдання 4. Здобути прихильність шмаркачки, себто пакосного дівчиська.

Завдання 5. Здійснити бажання, щоб його.

Все, безперечно, пішло не по плану. Як вчителька зі стажем певно можу стверджувати, що всі ваші плани летять шкереберть у шкільному просторі, ще й із шаленою швидкістю. Шкільне життя, панове, то суцільна імпровізація.

Пункт 1. Знайомство було феєричне. Ще не встиг Миколка добрести до шкільного порогу, а попробуй із шістьма підручниками за спиною бути енергійним, як був обстріляний ворожою артилерією з усіх флангів. Ви колись опинялися на лінії обстрілу двох ватаг, коли кількасот сніжків летить прямісінько в роззявленого рота? Звідки ж Миколці знати про улюблену забаву цієї школомафії? Ось так одним пострілом двох зайців вбив: і познайомився, і потоваришував в одну мить.

З пунктом 2 також не склалося, а як тут складеться, якщо довіритися сніговій людині, погодьтеся, якось некомільфо (несолідно)?

З пунктом 3 просто не може не поталанити, адже ніхто не встоїть перед харизмою самого сина Святого Миколая, тим паче якесь дівчисько з сумнівними моральними якостями, блискуча посмішка, проникливий погляд, трішки гумору, що їй ще потрібно?

«Так, все, налаштуватися, глибоко вдихнути, зосередитись на місії», –  повторював як мантру про себе Миколка, піднімаючись сходами до нового місця навчання слідом за набурмосеною класною керівничкою. «Теж мені «класна» вчителька, чого його скажіть сердитися, – розмірковував далі хлопчина, – подумаєш, кілька сніжків поцілило в спину, а як ще могло бути, коли опиняєшся на лінії вогню, тут або прийняти вогонь на себе, або перечекати бурю в найближчому окопі. Ніхто ж її не змушував обирати більш травматичний шлях. І чого то вони називають себе «класними»? В чому ця риса проявляється? В тому туго затягнутому пучку волосся на голові, чи суворо зімкнутих вустах? Скільки ще дивацтв у цьому незрозумілому королівстві? Школяндія чи то Учляндія? Та ні, Школа, точно, саме так говорив зв’язківець».