Миколка
Дякую татусю, що подарував квиток до самого пекла. І що та квіткова фея могла такого набажати: ляльку, новий будиночок, подорож до Діснейленду? Всі бажання однотипні, нічого оригінального, вже нудить від отих забаганок. А про Святого Миколая та його сім’ю хоча б один із них подумав? Побажати йому провести хоч один день із родиною і не ламати голову над долями мільйонів інших дітей, а принаймні раз поцікавитися, чого прагне його власний син? Та кому з цих егоїстичних пуцьвіріньків є справа до старого бороданя, чи хтось з них взагалі знає, що в нього є син? Я ж не невидимка! Я теж дитина, я теж хочу… Втім, яка різниця, кого це цікавить. Нічого, вона поплатиться за всі роки цього непотребства.
Для початку потрібно знати з чим маємо справу, так, Лілічко, чого там тобі не вистачає:
«Любий Святий Миколаю! Я розумію, як тобі тяжко з усіма бажаннями… (та що ця нахаба розуміє!)… та мені більше немає до кого звернутися… (не заливай мені баки тут)… Подаруй мені, будь ласка… (ти диви, яка ввічлива)… ляльку … (яка несподіванка)…»
Все зрозуміло, не хочу читати цей черговий вияв дитячого егоїзму, на місці розберуся.