Несу в собі
Частина 8
Туман. Ми з батьками дуже часто ходили до лісу, який знаходився недалеко від будинку, що залишився нам у спадок від бабусі. Цей ліс був дуже старим і густим. Бабуся розповідала, що коли вона була маленькою і бігала біля лісу, одного разу опустився дуже густий туман, і їй почало здаватися, що вона загубилася і не знає, в який бік повертатися додому. Хоча насправді вона була за два кроки від будинку. Туман приніс із собою тишу. Від внутрішнього ступору вона не могла закричати, щоб батьки прийшли й забрали її. Постоявши деякий час, вона все ж наважилася йти — як їй здавалося — назад, адже дім був у неї за спиною до того, як опустився туман. Бабуся йшла й ішла, але будинку не було. Навколо був тільки туман і гілки дерев. Їх було дуже багато — вони розрослися і вшир, і вгору. Бабуся піднімала голову вгору, щоб зрозуміти, котра зараз пора доби, але все, що вона бачила — це білий густий туман. Він не був темним, навпаки — світився, і здавалося, що це означає: зараз день. Під ногами бабусі потріскували гілки, і ехо розносилася по всьому лісу — як їй здавалося. Виникало відчуття, що вона таким чином видає себе мешканцям лісу. Адже ходити туди самій було заборонено. Можуть викрасти... або з’їсти ті, хто живе в лісі вже давно. Вони голодні та самотні.
#1718 в Фентезі
#221 в Містика/Жахи
Відредаговано: 03.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
