Несу в собі
Частина 5
Ціле. Я багато разів намагався залишити позаду те, що врізалося в пам’ять на рівні відчуттів — біль, який спливає разом зі спалахами спогадів про місця й людей, що вже розчинилися в виру власного руху. Він приходить нечасто. Насправді, я бачив його дуже давно — у дитинстві. Він стояв біля вікна. Увесь у чорному. Я не бачив, чи було в нього обличчя, руки чи ноги — я просто бачив чорноту, чорнішу за саму темряву навколо. Але я його відчував. Це спогад надто образно врізався в моє життя — як щось не прожите, а залишене. Залишене як нагадування — про нього. Про темряву, що густіша за будь-яку іншу, здатну притягнути мою увагу й налаштувати сприйняття на новий лад. Він не залишив після себе нічого конкретного — ні доказів, ні ознак, за якими можна було б згадати чи пояснити це щось. Я нікому не розповідав — адже хто здатен прийняти темряву, що темніша за темряву? Той момент — далеко в минулому, але за відчуттями — він ніколи не був минулим. Він завжди тут. Завжди зараз. Це момент теперішнього, що нагадує про майбутнє завершення.
Щось на кшталт маяка, на який я повинен дивитися, щоб не відволікати свідомість від свого безжиттєвого шляху.
#1718 в Фентезі
#221 в Містика/Жахи
Відредаговано: 03.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
