Частина 2

Радість. Світ навколо сотканий із частин системи, яка тримає в своїй соціальній руці враження — як єдиний спектр бажання людини. Уникаючи такої долі, я здавався іншим, ніби випав із продуманих закономірностей і очікувань оточуючих, чим провокував — неусвідомлено — токсичність на себе. Крапля за краплею цей пекельний стан накопичувався в моїй свідомості, у моїй слабкій психіці. Темрява дуже рада таке бачити й чути — для неї це саме те середовище, де в неї достатньо сил, щоб заполонити мене всього. Кожного дня я стараюся й намагаюся стримувати натиск — від усього навколо і від того, що несу в собі. Колись я намагався пояснити свій стан, як і своє розуміння світу загалом, але упередження людей навколо, з якими я мав справу, виявилися сильнішими за окремий випадок — іншу інтерпретацію того самого, що й вони здатні бачити перед собою. Важливо те, що вони не бачать темряву, яка опановує мене і, як я розумію, хоче в результаті знищити все, до чого зможе дотягнутися моїми руками й дійти моїми ногами. Темрява всередині націлена на накопичення саме злості, яка безрозсудно хоче тільки руйнувати й знищувати. Думки про творення і про рішення щось створити — все менш надійні, бо програють боротьбу за владу над свідомістю. Мені болить від усього, що відбувається, але темрява заборонила ділитися цим з іншими і навіть із самим собою — бо все одно треба уникати прямоти в ім’я метафор і впровадження складнощів. Легкість, якою може бути життя, залишається за межами моєї досяжності, і доводиться нести все разом самому, переконуючи себе в протилежному — що все добре.Але брехня — також частина темряви. Відповідно, я програю, переконуючи себе у сприйнятті іншого життя.