Розділ 3

У кав’ярні було тепло й затишно. Пахло свіжою випічкою та розтопленим шоколадом – цей аромат завжди діяв на мене заспокійливо. Ми скинули куртки на вільні стільці й, замовивши гарячі напої, нарешті змогли видихнути.

– Ну, розповідай, – зажадала Регіна, підпираючи підборіддя рукою.

Я не одразу знайшла слова. Розглядала інтер’єр: приглушене світло, шоколадні тони стін і штучні свічки на столах. Їхнє електричне полум’я тріпотіло зовсім як справжнє, і я на кілька секунд застигла, дивлячись на цей вогник, перш ніж відповісти:

– Батьки знову вирішили нагадати про моє «призначення». Нібито я маю примирити дві родини. Хочуть видати мене заміж, щоб урятувати свій бізнес і шкуру. Але я скоріше горлянку їм усім перегризу, ніж погоджуся на це. Втечу, якщо доведеться.

– Не розумію я їх, – Регіна сумно похитала головою. – Ми ж не в середньовіччі. Як можна силоміць випхнути доньку заміж? У РАЦСі ти завжди можеш сказати «ні».

– До РАЦСу справа не дійде, – відрізала я. – Не дозволю їм це все влаштувати.

Вона розуміюче усміхнулася:

– А я, раптом що, тебе прикрию.

Нам принесли замовлення: дві чашки кави для нас і гарячий шоколад у високій склянці для Варі. Дівчинка взялася пити так жадібно, що Регіні довелося її стримувати, аби та не захлинулася. Довелося ще замовити води – як виявилося, мала просто хотіла пити.

Коли Варя відволіклася на шоколадні бульбашки, Регіна знизила голос:

– Знаєш, тобі й самій треба розвіятися. Уваги чоловічої побільше. Сходила б у пристойне місце, поспілкувалася б із кимось цікавим.

Я лише скептично гмикнула. Регіна сама нещодавно намагалася шукати когось на сайті знайомств, але швидко покинула цю затію. Щойно хлопці дізнавалися, що в неї є дитина, вони вмить зникали.

– Ой, тільки давай без порад про «розвіятися», – зітхнула я. – А сама ти давно гуляла?

– А з ким я Варю залишу? – вона сумно усміхнулася.

Мені стало ніяково. У Регіни ж нікого не було. Батьки покинули її ще в дитинстві, з родичів – лише якась тітка. Я була її єдиною опорою. У ті часи, коли вона тільки народила й ледь зводила кінці з кінцями, я нишком тягала їй продукти та іграшки для малої. Регіна пручалася – гордість не дозволяла, але я завжди знаходила спосіб їй допомогти.

Зараз вона міцно стояла на ногах, працювала, але часу на особисте життя в неї не залишалося зовсім. Ми обоє мріяли про нормальну тусовку в клубі, але для нас це було розкішшю. Регіні немає з ким залишити доньку, а мене батьки берегли для майбутньої угоди так завзято, що єдині хлопці мого віку, яких я бачила, так це в університеті. Але й ті були не в моєму смаку.

А гормони ж вирували. Мені бракувало звичайного тепла. Я ж навіть не цілувалася жодного разу, чорт забирай.

Тишу перервала різка вібрація телефону. Повідомлення від одного з моїх охоронців-водіїв:

«Чекаю в машині біля входу».

– Знайшов все ж таки, гад, – прошипіла я.

– Додому викликають? – уточнила подруга.

– Ага. Вирахував за геолокацією. Доведеться йти, не хочу сьогодні давати їм привід для нового скандалу.

Я дістала гаманець, але Регіна відразу виставила долоню:

– За нас я сама заплачу.

– Гаразд, тоді я за Варю, – я швидко кинула на стіл пару купюр, не даючи їй слова сказати. – Побачимося!