Розділ 36

Неля.

    Неля збиралась закричати, але Савицький завадив цьому.

- Не бійся. Я не заподію тобі зла. - насунувся тінню, підтримавши жінку за лікоть. 

Неля зі завмиранням серця підняла на колишнього чоловіка очі, не знаючи, як поводитись, адже вияснилось, що це він намагався вбити Макара.

- Ми можемо де-небудь поговорити? Тільки ти і я.

- А, чому лише вдвох? Де вся твоя охорона?

Олександр усміхнувся, відчувши в словах Нелі насмішку.

- Не ті часи, Нелю. Тепер мій бізнес не потребує великої кількості охоронців.

- То вони все ж є?

Чоловік нахилився до жінки й пошепки, наче зізнавався у великій таємниці, промовив:

- Один сховався в кущах, інший сидить в машині.

Неля мимоволі обвела поглядом авто, що стояло біля дитячого майданчику, а потім зиркнула в бік кущів, але нікого ні там, ні там не побачила.

- Тут неподалік є одне затишне кафе, поговорімо за чашкою кави. 

Савицький бачив вагання жінки, тому, аби заспокоїти її, додав:

- Нікуди не потрібно їхати, і там є достатня кількість людей, аби прийти тобі на допомогу, якщо я раптом порушу свою обіцянку. - сказав жартома, бо знав, що Нелі немає чого боятись.

- Гаразд, але недовго.

Олександр усміхнувся Неліній безпорадності. Його переповнювало бажання підійти й пригорнути її, але він добре усвідомлював, що робити цього не слід. Замовивши дві чашки американо з молоком чоловік заговорив про життя без неї, про те, що він знав про її зраду, а згодом дізнався й про вагітність.

- Ти б відпустив мене?

- Ні, не відпустив би, але б прийняв дитину й опікувався вами. Дбав би про неї, як про рідну, бо, чорт забирай, любив тебе. - хотів додати, що досі кохає, але не зізнався, бо знав, що для Нелі однаково залишається чужим.

- Ти намагався вбити Макара. 

- І шкодую про це. Ревнощі засліпили мій ясний розум. Я хотів лише прибрати конкурента. На моє щастя, він залишився живий. І ти тепер вільна від мене. У вас є спільна донька, тож мені нічого не залишається, як благословити вас на щасливе життя.

- Це несправедливо. - кинула сердито Неля. - Через вас з батьком ми не змогли бути разом, через вас я прийняла рішення бігти. А тепер ти кажеш - бути щасливою.

- Мені шкода, Нелю. Я в своєму житті наробив чимало помилок. І тепер платитиму за них самотністю і вічними докорами сумління. Я запевняю тебе, що не несу більше загрози. Будь спокійна,  я назавжди їду з міста.

Неля підвелась з-за столу, не бажаючи більше розмовляти з Сашею. Вона змушена була зізнатись собі, що від зустрічі з колишнім чоловіком відчула довгоочікуване полегшення. Кожна зустріч з минулим, кожне відкриття наближало жінку до повноцінного звільнення. Клубок таємниць потрохи розплутувався, вивільняючи на поверхню ясність подій.

Савицький дивився Нелі вслід поглядом сповненого жалю та печалі. Все життя жив неправильно, доводивши собі та іншим власну значущість. Сьогодні, коли вийшов з кримінального бізнесу, коли зумів відпустити Нелю, вирішив жити розмірене, спокійне життя. Він не зізнається Нелі, що її батько дав розпорядження позбутися його. І якби не Кирило - охоронець, що останньої миті переконав Сашу пересісти до іншого авто, тіло б чоловіка давно лежало в холодній землі.

***

Катя.

     Катя відправила Нестору статтю, а потім з чистою совістю приготувала мамі в лікарню смачний обід. Перед тим, як вийти глянула на себе в дзеркало. Зібране завжди у хвіст волосся личило до форми обличчя, але навіть Каті, не готової до будь-яких змін набридла ця зачіска. Вона рукою потягнулась до гумки й за мить її довге, шовкове волосся впало на тонкі плечі, перемінивши відразу образ жінки. Катя провела рукою по волоссі й подумки насварила себе, бо з новою зачіскою насправді мала інший вигляд. Кращий. Вона поправила широку сукню, що досягала кісточок ніг, а потім підняла її низ, оголивши доволі красиві ніжки. Колись вона змінила стиль, ховаючись від навколишнього світу. Зачинилась у своїй бульбашці, яку нарешті прийшов час пробити. Катя переодягнулась в спідницю та модний гольф, який їй подарувала Богданка, нанесла на губи тілесного кольору помаду, що ховала в закутках шухляди й вийшла з квартири. Було незвично йти вулицею і ловити на собі чоловічі погляди, а можливо, їй здавалось і насправді вона мала безглуздий вигляд, не слід було розпускати волосся, а тим паче переодягатись. Катя вже пошкодувала про свій експеримент і готова була бігти назад додому, але чоловічий голос позаду зупинив її.

- Катю, це ти? 

Жінка відразу впізнала голос чоловіка.

- Влад? Яка несподіванка. Я думала ти виїхав за кордон. 

- Тиждень тому повернувся. Катю, скільки ж років ми не бачились?! 

- Багато, вже й не порахувати.

Катя під поглядом Владових очей і високим зростом розгубилася. Минуло стільки років, а вона досі почувалась, немов по вуха закохана школярка. 

Влад запросить Катю в кафе, але погодиться вона не відразу. Тоді чоловік добиватиметься всіма можливими способами її уваги. За однією з вечер виявиться, що те злощасне фото на стіні в школі повісила колишня дівчина Влада, бо приревнувала його до Каті. Він нічого про це не знав, а коли дізнався, то вони з тією дівчиною були вже не разом. На сьогодні чоловік був розлучений та дещо розчарований в стосунках. Але Катя зуміє повернути його віру в кохання, як і він її. Не відразу, не надто стрімко розвиватиметься їхній роман, але який врешті для обох переросте в щось значно більше та серйозніше. Катя знову відкриється Владиславові та цього разу не пожалкує про це. Чоловік проситиме вибачення за минуле, виправдовуючи свій вчинок незрілим віком, мовляв, молодий, дурний був. Катя своєю чергою дражнитиме Влада, що він з азартного хлопчика, виріс у дорослого чоловіка для якого вона себе берегла. 

***

     Катя завершувала статтю, коли з лікарні зателефонувала Богданка.

- Мам, бабусі стало гірше. Приїжджай.