Розділ 28

Неля.

    Неля понад тиждень не виходила з будинку, на її велике полегшення Савицький поїхав у справах до іншого міста. Він не казав куди саме, бо не вважав за необхідність звітуватись навіть перед нею. Неля також не допитувалась, а навпаки зраділа, коли дізналась про його тимчасову відсутність. За цей час без зайвих очей їй вдасться налаштуватись на позитив, якщо такий взагалі можливий в її житті.

За довгими телефонними розмовами з Катею вона майже не думала про своє втрачене кохання. На жаль, тиждень, коли не було Савицького пролетів, як один день. Знову довелось створювати образ зразкової дружини, яка усім, що має, завдячує своєму чоловікові. Неля приготувала вечерю на двох і навіть придбала для себе нову сукню, яку Олександр неодмінно мав би оцінити. Натомість чоловік повернувся дивним. Наче чимось був стурбованим.

- Як пройшли твої дні без мене? - поцікавився Саша, не зводячи з Нелі очей. Сукня в яку вона була одягнена справді зуміла викликати в нього потрібний ефект. Якби не правда, яку він дізнався, то б не роздумуючи зірвав з дружини сукню і заволодів нею, як тільки б могла дозволити фантазія.

- Спокійно. За книжками та телефонними розмовами з Катею.

- Невже нікуди не ходила?

- Ні. Куди мені ходити?

- Не знаю. Наприклад до Макара.

Нелі на якусь мить здалось, що в неї з-під ніг земля втекла. Вона боялась реакції Саші, бо не знала, чого від нього чекати. 

- Ти в мене на виду, чи ти думала я нічого не помічаю?

- Ми бачились лише двічі. 

- Цього достатньо, аби змусити мене ревнувати. - сказав спокійно без якої-небудь образи в голосі. Але погляд. Той наводив жах. Неля вперше побачила в очах чоловіка погляд справжнього звіра. Холодний, пильний, один необережний рух і здавалось, він накинеться та розірве її на шматки.

- Не роби нічого, я більше не піду до нього, обіцяю. - кинулась до чоловіка, впавши перед ним на коліна.

Він дивився на неї з висоти свого зросту, владний, самовпевнений. Його погляд продовжував вивертати навиворіт душу. Чоловік узяв дівчину за підборіддя, змушуючи зазирнути йому у вічі. Нелю охопив такий страх, що вона боялась зайвий раз поворухнутись.

- Сподіваюсь, так і буде.

Савицький відпустив дівчину та пішов у свій кабінет. Коли за чоловіком зачинились двері Нелю знудило прямо на підлогу. Вона заледве піднялась. В голові паморочилось, в очах темніло. Аби усе тут прибрати попленталась за ганчіркою у ванну. Глянувши на своє зображення в дзеркалі гірко усміхнулась. Зблідла, налякана. Її зненацька охопив несамовитий смуток, бо що в біса відбувається з її життям?! Вона перейнялася до себе жалем, а заразом ненавистю. Спершу батько, а тепер Савицький, обоє змушували відчувати себе нікчемною, не здатною протистояти їм. Неля потягнулась до шухляди, де зберігались засоби особистої гігієни та рушнички серед яких лежали пігулки від головного болю й снодійне. Одна з баночок манила до себе, Нелі здавалось, що її розумом заволоділа якась невідома сила, що своєю кістлявою рукою впевнено вела на дно. Останнє, що запам’яталося, холодний смак води, прощальний погляд, і провалля з якого їй нізащо не вибратись.

Знайшовши непритомне тіло коханої Савицький ледь не збожеволів. Людина, котра в цьому житті нічого не боялась готова була кричати від жаху. В цей день він підняв на ноги усіх лікарів, вимагаючи врятувати дружину. Години невідомості змусили чоловіка вперше в житті відчути безпорадність. Він ніколи не вірив в силу Господа, та зараз молився мало не до усіх Святих, бо це було все, що він міг вдіяти.

Пробудившись з темряви Неля збагнула, що жива. Біля ліжка сидів Савицький та тримав її за руку. Він був розгублений та пригнічений. Їй раніше ніколи не доводилось бачити його в схожому стані, проте вона ні про що не шкодувала. Неля не хотіла нікого бачити чи тим паче з будь-ким розмовляти.

- Тобі краще піти геть. - звернулась до Олександра ледь впізнавши свій голос. 

- Нелечко, дівчинко. Ти жива. Як же ти мене налякала. - в цей момент Савицький був схожий на маленького хлопчика, що ледь не втратив важливу та дорогу йому річ. Він забув про свою гордість та статус вільного та незалежного. Зараз, це не мало для нього жодного значення.

Він спробував обійняти дружину, проте Неля хутко відвернулась від нього, виказуючи своє презирство. Олександр розумів її стан, тому не став наполягати на розмові. 

- Не роби більше цього. Обіцяю відпустити тебе, аби ти тільки жила.

- До нього? - запитала з надією в голосі, але погляд звіра, який Неля знову побачила в очах чоловіка остаточно розбив надію. Вполювавши здобич хижак ніколи її не відпустить.

- Нізащо. - чоловік схилився до дівчини та торкнувся вустами її чола. - Одужуй, Нелю. Завтра про все поговоримо.

Олександр зачинив за собою двері, але Неля не відчула полегшення. Від безсилля хотілось плакати. Заплакала б, якби до палати не увійшла лікарка. Жінка п’ятдесяти років ще з порогу розпочала свій словесний напад.

- Не думаєш про себе, то хоча б про дитину подумала. Гонитесь за багатіями, вагітнієте від них, вважаючи, що таким чином втримаєте, а потім, що?! Він же, мабуть, одружений? 

Неля нічого не розуміючи, ледь спромоглася запитати.  

- Про що ви? Яка дитина?

Жінка випучила на дівчину очі, немов на якусь божевільну. 

- Ти вагітна. Термін п’ять тижнів. Тільки не кажи, що ти не знала. - з реакції Нелі справді стало очевидно, що вона нічого не підозрювала. - Дитинку ми врятували, тож можеш не хвилюватись.

- Ви сказали про вагітність моєму чоловікові? - Неля від шоку схопилась з місця та вчепилась жінці в рукав халата.

- Ні. - він, як навіжений запитував лише про тебе. Слова не давав нам сказати. 

Неля від полегшення відкинулась назад на подушку, лікарка більше не стала ні про що допитуватись. Зрозумівши, що помилилась в своїх домислах дала дівчині спокій. Як тільки-но Неля опинилась на самоті розридалась, бо вагітність аж ніяк не входила в її плани. Але хіба, це було найстрашніше? Олександр би неодмінно зрадів, дізнавшись, що невдовзі стане батьком, проте дитина була не від нього. Необдуманий вчинок з Макаром вніс в їхні долі свої корективи. Неля боялась уявити, що може бути, якщо Олександр дізнається правду. Вона рефлекторно поклала обидві долоні собі на живіт, не знаючи, як вчинити. Чи вистачить їй сил захистити себе та своє ненароджене дитя?