Розділ 27

Неля.

    Вранці Неля прийняла рішення не йти, та згодом передумала. Вона піде. Піде для того, аби сказати, що тепер щаслива з іншим. Вона видихнула з полегшенням, бо за сніданком не застала Савицького. До горла нічого не лізло, тому вона лиш пригубила яблучний сік і вирушила на пари. Впродовж усієї лекції Неля не випускала з рук клаптик паперу на якому почерком Макара була написана його нова адреса. Подушечки пальців лагідно торкалися синього чорнила, викликаючи в ній гаму настроїв. Неля несподівано зім’яла папірець і викинула до смітника.

Макар не знаходив собі місця, він міряв кроками вітальню, сподіваючись, що дівчина ось-ось прийде. Годинник показував чотирнадцять тридцять, а Нелі досі не було, він вже майже втратив надію, коли у двері нарешті постукали. Неля з ранцем в руках стояла на порозі його квартири, чекаючи дозволу увійти. Макар не приховуючи радості відразу впустив дівчину всередину. Неля помітно нервувала, весь час теребила лямку від рюкзака аж доки це не помітив хлопець.

- Рюкзак можеш залишити в коридорі. Його ніхто не вкраде.

- Дивись мені, бо там важливі конспекти. - пожартувала, намагаючись позбутися ніяковості між ними.

- Що питимеш? Можу запропонувати чай, каву, або ж квас.

- Чай. Сьогодні холодно. - здригнулась при згадці про вітряну погоду, що так й норовила загнати всіх додому.

- Я миттю. - сказав Макар і зник за дверима кухні. 

Неля пройшла у вітальню та вмостилась на м’якому пуфику, єдиному, що припав до душі. Попри те, що кімната була обставлена дорогими шкіряними меблями, вишуканим сервантом наповненим кришталевими сервізами в ній не відчувалось домашнього затишку.

- Чия ця квартира? - поцікавилась Неля, коли Макар з тацею в руках увійшов до кімнати.

- Моя. 

Неля підозріливо та уважно поглянула на хлопця, не потрібно було бути детективом, аби зрозуміти, що Макар вляпався в чергову неприємність, чи то в ситуацію з якої знайти вихід виявиться складно.

- На тобі дорогий костюм. Тепер ця квартира. Макар, що відбувається? 

Неля не знала, чи хоче насправді знати правду, втім тривога за хлопця не покидала її. Макар наповнив обидві чашки кип'ятком, вагаючись чи розповідати що-небудь. Атмосфера в кімнаті для обох стала напруженою, повітря наелектризоване, вони вдивлялись одне одному в очі, вишукуючи в них - натяк. Пауза ця тривала недовго. Попри заборони Макар і Неля віддались почуттям, які так і не змогли викинути. В одну мить їхній одяг опинився на підлозі, Макар вкривав тіло коханої ніжними поцілунками від яких з грудей обох виривався пристрасний стогін. Нелі видавалось, що вона зараз втратить свідомість, а коли все закінчилось ледь не заплакала. Хлопець відкинув волосся з її спітнілого чола та промовив:

- Я кохаю тебе, Нелю.

- Не треба. Не говори цього. Це нічого не змінює. - спробувала долонею затулити Макарові рота.

- Змінює. Скоро я зможу витягти тебе.

- Про що ти говориш? - Неля присіла на ліжку, прикриваючи ковдрою груди. Макар провів гарячими пальцями по її оголеній спині, викликаючи по усьому тілі неспокій.

- Я поки, що не можу тобі усього розповісти, але я вже близько до них. 

- До кого?

- До твого батька та Савицького.

Від голосу Макара повіяло несамовитим холодом. Неля кинулась до хлопця, відчуваючи неминуче.

- Прошу, не роби нічого. Вони уб’ють тебе, а потім мене. 

- Я не дозволю цьому трапитись. Нелечко, ну чого ти? Невже ти мені зовсім не довіряєш?

Неля крізь сльози закивала головою, а потім припала до бажаних губ все ще коханого чоловіка. Їй було страшно та сумно від того, що з ними відбувається.

- Я вірю тобі. Вірю. - не могла припинити плакати. - Тільки будь обережний. - Неля обвила руками шию Макара, боячись втратити його.

- Моя дівчинко, все буде гаразд. Не хвилюйся так.

Неля, опанувавши себе поквапилась збиратись додому. Макар попри небажання розлучатись, був вимушений відпустити дівчину.

- Я чекатиму на тебе тут щовівторка та п’ятниці в цей самий час. - він заховав носа у її розкішному волоссі, запах якого не забував ані на мить. - Ось мій номер мобільного. Запиши.

Неля ледь вирвалась з обіймів Макара, якщо вона затримається без попередження, доведеться пояснювати причину, а значить обманювати. За вечерею вона була мовчазною, ховала погляд і бажала, аби Саша в неї ні про що не запитав. Хвилювалась, що чоловік може помітити зміни у її поведінці, зачути запах іншого чоловіка, який вона не встигла змити зі свого тіла, втім Савицький був зайнятий поїданням вечері. Його запечена курка, а до неї келих червоного вина здавалось цікавить його значно більше, ніж мовчазна Неля. Дівчина вже заспокоїлась, коли за столом прозвучало питання.

- Куди ти зникла після пар?

Неля закашлялась чим ледь не видала себе. Савицький спідлоба стежив за дружиною, очікуючи, що ж вона врешті відповість.

- Нікуди. Це твої охоронці кудись зникли. 

- Те, що ти їх не бачиш, не означає, що їх немає поблизу.

Неля поклала собі до рота шматок печеної курки, намагаючись вдати безтурботність.

- Значить вони щось наплутали. Не збагну. Ти мене в чомусь підозрюєш?

Савицький продовжив спостерігати за Нелею, від чого дівчина зніяковіла. Він не вірив у щирість її слів, бо бачив наскрізь. Відчував, коли йому брешуть за кілометр. Чоловік першим перервав мовчанку, яка між ними затягнулась.

- Ні. Хотів лише уточнити цей момент. 

- Ми з дівчатами пішли в кафе. Те, що твої хлопці не догляділи мене, не моя провина. 

Чоловік нічого не відповівши, склав прибори та підвівся з-за столу. Він поклав Нелі на плече свою руку та повільно обійшов її ззаду. Його тепле повітря обдуло їй скроню та вухо.

- Не твоя. - тихенько прошепотів та забрався геть.

Здавалось, нічого такого не прозвучало, але Нелю від інтонації чоловіка пробрало до самих кісток. Вона провела його поглядом до дверей, відчуваючи, як підкошуються ноги, на щастя вона сиділа, що дозволило уникнути падіння. Віддихавшись Неля зателефонувала Макарові на номер, який той залишив їй напередодні. Відповів не відразу, що змусило дівчину зайвий раз понервувати.