Розділ 24

Неля.

    Літо знову квапилось зникнути з радарів землі. Його місце займе дощова осінь, а після - зима, яку Неля воліла б оминути в іншому кінці краю, десь, де сонячно та спекотно. Тішило одне, через два тижні в академії розпочнеться навчання. На цих радощах, дівчина придбала собі новий модний наплічник, пару новенького взуття та кілька нових спідниць. Вступила самотужки, хоча довелось добряче попітніти, аби скласти всі необхідні іспити. Олександр, як і обіцяв не втручався, дозволивши Нелі самовільно здійснити одну з мрій. Життя в стінах будинку Савицького було не таким жахливим, як думалось на початку, а сам чоловік виявився не таким страшним монстром, як дехто міг вважати. До Нелі він ставився з певним розумінням, не квапив її й ні до чого не змушував. Неля ж старалась прислухатись до чоловікових порад. Картинка щасливої сім’ї ідеально вимальовувалась для сторонніх, але не для самої Нелі та Саші. Чоловік з боку дружини досі не відчував до себе взаємності, це радше було схоже на дружбу двох людей. Певною мірою Неля була вдячна йому за своє визволення, бо нарешті почала позбуватися батькового контролю та влади над собою. Тільки от почуття до Макара нікуди не ділись. Вона часто потайки від усіх згадувала дні, коли вони були разом. Чи здогадувався про думки пов’язані з іншим Саша, Неля не знала. Чоловік вдало маскував від неї свої підозри та побоювання. Впевнений в собі ніколи не виказував своїх справжніх страхів чи емоцій, бо вважав, що сила проявляється в твердості характеру та його стійкості.  

- Які на сьогодні плани? - поцікавився в Нелі Олександр. Він щоразу милувався молодою дружиною та втішався її присутністю поруч.

- Планувала з’їздити до батьків. Давно в них не була. Мама сумує.

Савицький покивав головою, згодний з планом дружини. 

- Поїдеш на своїй машині чи хочеш, щоб я попросив Кирила відвезти тебе?

Неля підняла на чоловіка очі, відколи вони одружились він завжди запитував чи пропонував варіанти, але жодного разу не вирішував за неї. Якщо не зважати на деталі їхнього одруження таке ставлення Нелі подобалось.

- Сама. Хлопці й так будуть, як завжди неподалік. - усе-таки була річ, якій Неля не могла протистояти.

- Ти знаєш, це не обговорюється. Охорона нам необхідна.

- Знаю, тому особливо не перечу. - Неля подякувала за сніданок і збиралась було піти у спальню, аби розпочати збори.

- Стривай. - Олександр взяв Нелю за руку та зазирнув їй у вічі. Дівчина встигла вивчити цей проникливий погляд, тому без зайвих розмов нахилилась до чоловіка, аби поцілувати його.

- Гарного дня, люба. До вечора. 

Неля піднялась на гору і зачинилась у спальні, яку після медового місяця вже змушена була ділити з Олександром. Їхня близькість трапилась не відразу, Савицький терпляче чекав на згоду з боку Нелі, а потім врешті знайшов спосіб пришвидшити своє очікування. Окрім вступу в інститут мрії, він здійснював інші її побажання, що й зіграло на його користь. Неля ж просто розуміла, що не може вічно триматись осторонь і однаково доведеться вступити з ним у близькість. Тепер він її законний чоловік, і вдавати з себе праведну довго не вийде.

Біла лада котру Неля швидко освоїла, припаркувалась біля багатоповерхівки в якій жили її батьки. Вона внесла повні торби продуктів у під’їзд, а потім до квартири.

- Нелю, навіщо ти стільки всього накупила? У нас все є.

- Можу собі дозволити. І батькові апетити мені відомі, тому не гидуйте, а їжте.

- Дякую. Тато зараз прийде, він на діловій зустрічі в "Ластівці". 

Знала Неля на якій батько перебуває зустрічі, бачила його щойно в обіймах довгоногої блондинки. Якоїсь миті захотілось розвернутись і поїхати геть, аби тільки не бачити всього цього, але ж в квартирі на неї чекала її довірлива мама. Жінка накрила на стіл, з переїздом доньки в помешканні зробилось тихо, окрім Раї - хатньої помічниці Ліля ні з ким більше не спілкувалась. Вона сумувала за Нелею, втім про свій душевний стан воліла мовчати. Не хотіла засмучувати цим доньку, а тим паче дратувати Святослава. Нічим ніж скиглення він це не називав.

- Мам, чому б тобі не піти кудись з подругами, розвіятись?

- Та ні Нелю, не хочеться. Навіть не знаю про що з ними розмовляти. Багато, хто відцурався від мене після того, як я вийшла за твого батька заміж.

- Можна завести нові знайомства. Поглянь на себе, ти красива, молода жінка, гріх сидіти в чотирьох стінах.

- Що ми все про мене та й про мене. Краще розкажи, як в тебе справи. Савицький тебе не ображає?

- Не ображає. Не думай. Носиться зі мною, як зі скарбом. 

- Це ж добре, правда, Нелю?! - жінка зазирнула доньці у вічі, сподіваючись, що дівчинка не гнівається на них зі Святославом.

Неля вирішила не заглиблюватись у тему шлюбу скоєного батьками проти її волі. Це однаково нічого не змінить. Нічого не відповівши, натомість перевела тему про своє швидке навчання. Ліля від розмов з донькою розквітла, їй справді не вистачало спілкування, можливо, Неля має рацію і варто спробувати налагодити спілкування з давніми подругами або ж завестися новими знайомствами.  

  - Мамо, мені вже час йти. Хочу завітати ще до Каті з Елеонорою Павлівною.

- Йдеш? Так швидко. - жінка відразу засумувала, але миттєво зуміла прогнати від себе поганий настрій. - Шкода, що батька не дочекалась.

- Та. - махнула рукою. - Ще зустрінемось. Бережи себе і не сумуй.

Побачивши на порозі квартири Нелю, Катя та пані Еля невимовно зраділи. Дівчина знала, що в цьому домі їй завжди раді, що тут люди, які, щоб там не трапилось завжди готові вислухати та прихистити. Але щодо гостинців принесені Нелею, Елеонора Павлівна відмовилась. Дівчина не образилась, бо добре знала принципи улюбленої вчительки. Вона засуджувала брехню, насилля та злодійство. Їй не потрібні були дорогі презенти та куплені делікатеси на нечесно зароблені гроші, бо чесність таким людям, як Святослав і Савицький - явище не притаманне. Катя не хотіла відпускати подругу, цих дві години, котрі Неля присвятила їхнім посиденькам виявилось недостатньо, аби обговорити всі насущні проблеми, втім їм завжди для цього бракувало часу.