Розділ 22

   Уляна.

      Уляна переодягнулась в сухий одяг та сіла за святковий стіл. Лука не зводив з неї очей, змушуючи дівчину губитись та ніяковіти. Водночас Уляна відчувала насолоду від прямого погляду цього привабливого чоловіка. В свої тридцять років Лука завідував кількома ресторанами. Обожнював грати в боулінг, надавав перевагу активному способу життя і відпочинку на природі. Його зовнішній вигляд свідчив про любов до себе. Завжди випрасуваний та пахучий привертав до себе увагу багатьох жінок. Його карі очі та смагляве обличчя приковував до себе їхні погляди. Уляна уважно спостерігала за його виваженими рухами та манерами, вона не втручалась в їхню з мамою розмову, бо слухати голос Луки було справжньою насолодою для її вух.

- Уляно, ти не проти пройтись пляжем? - Уляна так замріялась, що не відразу почула, що до неї звернувся Лука.

- Що? Вибачте, я замислилась про своє. 

- Ти не проти скласти мені компанію? - вказав в бік пляжу.

- Йди, Улянко, прогуляйся. Сьогодні чудовий захід. - втрутилась Інна, а сама пригорнулась до Вітторіо.

Уляні досі було незвично бачити маму в обіймах іншого чоловіка, дарма що Вітторіо був хорошим, ввічливим, гарно ставився до її мами та неї. З готовністю прийняв їх у своєму домі, втім для неї він однаково поки залишався чужим. Аби зайвий раз не бачити цих ніжностей Уляна миттєво прийняла запрошення Лукаса. Вони йшли вздовж піщаного пляжу, Лука скинув взуття і сповна насолодився моментом. Йому було цікаво дізнатись про життя Уляни, про її захоплення та плани на майбутнє. Уляна не помітила, як її сором’язливість кудись поділась і вона почала розкриватись чоловікові.

- Я вам стільки всього розповіла, тепер буде чесно, якщо й ви щось розкажете про себе. 

- Для початку давай-но перейдемо на ти. 

Уляна під пильним поглядом Лукаса знову збентежилась, вона намагалась приховати від нього свої справжні емоції, ніяк не вдавалось заправити волосся собі за вухо, яке морський вітер незграбно куйовдив. Тоді Лукас обійшов дівчину і зібрав в хвіст її чорняве волосся, він скористався своїм нитковим браслетом, який носив на зап'ясті лівої руки та зав’язав ним хвоста.

- Краще? - запитав, зануривши носа у шовкове дівоче волосся.

Уляна від насолоди прикрила повіки, їй сподобалось знаходитись в обіймах цього чоловіка, відчувати його теплий подих в себе на шиї, чути дихання в унісон з її, але заразом це лякало, адже вони лише щойно познайомились. Уляна повернулась до Лукаса та у відповідь усміхнулась. 

- У тебе прекрасна посмішка. - вловивши ніяковість Уляни, Лукас змінив тему. - Отже, про мене. Як я зрозумів, у нас з тобою багато спільного. Природа, спорт. Тому, пропоную завтра покататись на велосипедах, заодно покажу тобі неймовірні неапольські місця про які тут мало кому відомо. 

Уляна замислилась. Їй було цікаво поглянути на загадкові місця про які говорив Лукас, а ще покататись з ним на велосипедах. Можливо, тоді їй вдасться дізнатись про нього більше. Його таємничість притягувала, погляд карих очей захоплював. Вона поки не усвідомлювала, що крокує в провалля сповненого розчарувань. В цю мить захотілось про все розповісти Каті та Нелі. Цікаво, як вони? Що у них нового? Потрібно буде сьогодні ввечері їм зателефонувати. Втім, коли Уляна повернулась додому подруги самі зателефонували, адже пам’ятали про її день народження. Уляна, зачувши голос дівчат ледь не розплакалась, вона з телефоном в руках зачинилась в своїй кімнаті, довго не могли розмовляти, бо було дорого, та все ж найголовнішим Уляна встигла поділитись. Катя розповіла, що готується до вступних іспитів, а також, що збирається з мамою на відпочинок до Криму. Коли черга дійшла до Нелі, вона не охоче розповіла про своє сімейне життя. Сказала лише, що Саша здійснив одну з її мрій і тепер вона навчатиметься на майбутнього модельєра одягу. Та були все ж у голосі подруги чутні нотки смутку, втім ні Уляна, ні Катя не стали допитуватись, що є причиною її сумного настрою, бо Неля твердо запевнила їх, що в неї все гаразд.

Наступного ранку Уляна розпочала збори. На щастя з вибором потрібного одягу проблем не виникло, у неї було всього достатньо, але самій Уляні всі ці речі особливо задоволення не приносили. Для неї важливішими були відчуття, а також гармонія з навколишнім світом і внутрішньою собою. 

- Мам, що тобі відомо про Лукаса? Можливо є щось, що мені слід про нього знати? - вирішила все ж запитати поки збиралась на побачення.

- Все з ним, Улянко, гаразд. Він ідеальний кандидат на твою руку та серце.

- Про це ще рано говорити. Мені вчора тільки-но вісімнадцять виповнилось. Куди поспішати.

Інна нічого не відповіла, рано було поки зізнаватись у своєму плані. Уляні могло не сподобатись мамине втручання в її особисте життя, бо була дівчиною вільних поглядів. 

Автомобіль Лукаса під’їхав в назначений час. Уляна сповнена щастя летіла йому на зустріч, помітивши два прикріплених велосипеди зраділа, бо прогулянка її мрії стала реальністю. 

- Ciao Bella. (*привіт красуне*) - Лукас поцілував Уляну двічі в кожну щічку.

- Здається, я звикаю до італійських традицій. - промовила і відразу зашарілась, зустрівшись з ним поглядом.

Лукасові було приємно бачити живі емоції до яких був причетний. Він відчинив Уляні дверці авто та поквапився вирушати. Уляна з відкритим ротом роздивлялась навколо, з кожним кілометром її любов до Італії зростала, хотілось дізнатись якомога більше не лише про цю країну, але й про її жителів і їхні традиції. Лукас відчинив люк, коли доїжджали до місця призначення він дозволив Уляні вилізти в нього та відчути всю красу свободи. Дівчина широко розставила руки та гучно закричала. Вітер бив в обличчя та куйовдив їй волосся, відчуття були, наче вони з ним зливаються в одне ціле. Легкість, невимушеність були головними складовими Уляниного характеру. Спостерігаючи за нею Лука усміхався, те з якою легкістю дівчині вдається розслабитись, змушувало і його відчути себе по-іншому, він ніби сам заряджався її позитивом, хотілось вчинити щось необдумане, божевільне. Коли Уляна побачила, де вони з Лукасом кататимуться запищала від захоплення. Велосипедна доріжка прокладалась вздовж моря та його узбережжя.