Розділ 20

Неля.

- Нелю, не губи себе. В тебе ще все життя попереду. 

- Навіщо воно мені в неволі?! - запитала тремтячим голосом, а за мить не витримавши розридалась.

Олександр пригорнув до себе дівчину. Міг би взяти її силою, застосувати погрози, зачинити деінде, аби передумала, але з Нелею робити цього йому не хотілось. Сам не розумів, чим вона його причарувала, але коли її побачив вперше забув про нормальний сон. Засмутився, коли дізнався, що вона неповнолітня, не боявся законів, не для нього вони писані, але й дозволити собі зазіхнути на безневинну було проти його правил.

- Бідна дівчинка. Все налагодиться. Дай мені лише шанс. Все не так страшно, як ти думаєш. Я вмію любити, вмію бути лагідним і уважним. 

- Але я вас не кохаю.

- Нічого. Не все відразу. - на обличчі чоловіка з’явилась посмішка, могло здатись, що він звичайний, добрий чоловік, не здатний скривдити, але ж Неля знала, що в татовому колі такі не водяться. - Ходімо, Нелю. 

Нічого не залишалось, як послухатись та піти слідом. До кінця дня Неля не промовила жодного слова. Сиділа з опущеними очима, чекаючи коли нарешті повернеться додому та зачиниться у своїй кімнаті. Без неї назначили дату весілля та обговорили всі моменти зв’язані з даною подією. Єдиною радістю, було побачити серед списку гостей Катю та Уляну. Все інше для Нелі немало значення.

***

     Уся підготовка до весілля проходила для Нелі, наче в тумані. Якби її не заспокоювали та не підтримували подруги Нелі ніяк не вдавалось опанувати себе. Чим ближче наближалась дата весілля, тим сильнішими ставали її думки про Макара. Після цього, як їх застав батько вони не бачились. Зі слів чоловіка Нелі було відомо, що з хлопцем все гаразд, і, якщо вона продовжуватиме й надалі поводитись зразково, то й хвилюватись їй не буде чого. Їй було чхати на свій образ нареченої, вона навіть не хотіла дивитись на себе в дзеркало. Неймовірних зусиль довелось докласти, аби хоч інколи посміхнутись гостям. Олександр попри Неліне сумне обличчя поводився терпляче. Він не змушував її вдавати з себе щасливу, просто тримав за руку. Вона відчувала з його боку підтримку та була вдячна за те, що дозволив Каті та Уляні бути навіть її дружками.

Святослав нарешті міг видихнути, донька тепер знаходилась в потрібних руках. Все, що залежало від нього він зробив, тепер, аби тільки Неля не підвела, та навряд чи вона ризикуватиме життям Макара. Настрій в чоловіка був піднесений, і так би могло тривати далі, але поява однієї жінки змінила цей емоційний процес. Святослав помітив, як до ресторану увійшла Еля. Пізнавши улюблену вчительку дівчина попрохала Савицького, аби той наказав охоронні впустити жінку. Чоловік не перечив і зробив так, як цього завимагала дружина. Після того, як Неля мило поспілкувались з Елеонорою Павлівною, жінка віднайшла поглядом Святослава та попрямувала до нього.

- Елю, що ти тут робиш?

- Прийшла привітати свою ученицю з одруженням. Чи це заборонено?

- Ні, ну, що ти. 

Святослав поклав руку жінці на плече, в цьому жесті сторонніми не вбачалось чогось неприйнятного, але не для самої Елі. Глянувши з під чорних вій, промовила.

- Я хочу, щоб ти знав, ти губиш життя власної доньки, так само як колись ледь не згубив моє.

- Елю, що ти верзеш? З Нелькою все гаразд. А щодо тебе, припини жити минулим. Пройшло багато років, годі мені притикати. Молодий був, дурний.

Жінка нервово розсміялась.

- А зараз, що? Змінився? - встромила в нього погляд під яким навіть Святий ніяковів. - Продовжуєш брати все силою. Нікчемний, як і тоді.

Еля помітила, як чоловік смикнувся, хотів податись вперед, втім останньої миті зупинився.

- Дарма стараєшся. Тобі не вдасться вивести мене на емоції. Я піду, а ти, як хочеш.

Святослав пішов, вдавши байдужість, насправді його всього трясло. Лише Елі вдавалось зачепити його за живе, пробудити в ньому емоції й змусити шаленіти. Якби можна було забути минуле, змити зі себе гріхи, які скоїв. Але життя не книжка в якій можна переписати сюжет чи змінити фінал, доводиться вживатись з помилками минулого, ставати з ними одним цілим. Визнавати, або заперечувати істинну. Так. Боротися з відчуттям провини важке випробування для будь-якої людини.

День весілля підійшов до кінця, але Неля не відчула від цього полегшення, адже попереду на неї чекала шлюбна ніч. Подруги всяко заспокоювали її. Їм обом сподобався Олександр, помітно було, що чоловік закоханий у Нелю і використовувати будь-яку фізичну силу він не буде. Неля зачинилась у ванній кімнаті, не особливо сподіваючись на пасивність з боку її чоловіка. Він зрілий чоловік навряд чи відмовиться від втіхи. Ніщо не допомагало заспокоїтись, Неля нервувала, смикалась на кожен шурхіт, який доносився зі спальні. Залишалось, лише змиритись зі своїм становищем. Стук в двері змусив Нелю здригнутись і врешті відчинити.

- Нелю, з тобою все гаразд? - поцікавився Олександр, заглянувши дружині в очі.

- Так, лише втомилась.

- Вірю. Я також. Для мене це перше весілля на якому я в ролі нареченого. Так що окрім втоми, я ще й неабияк хвилювався. 

- Як і я. 

- Давай-но допоможу тобі зі сукнею. 

Неля повернулась до чоловіка спиною, дозволивши розв’язати корсет. Олександр, не поспішаючи розв’язував шнурок за шнурком. Його теплі пальці ледь торкались гладкої шкіри спини, викликаючи в Нелі страх. Коли чоловік розпустив повністю корсет відчув, як тремтить її тіло. Він розвернув до себе дружину за плечі, і побачив в її очах сльози. 

- Відставити плакати. - сказав шепотом, наблизившись до дівчини. Він торкнувся її підборіддя та підняв голову вгору, змушуючи Нелю поглянути на нього. - Я спатиму в іншій кімнаті, тому не потрібно плакати. Ми обоє втомились, нам слід добре виспатись. - він припав гарячими губами до чола дівчини, а потім відпустив її й забрався геть.

Як тільки-но за Савицьким зачинились двері Неля почала частіше дихати. Вона й не надіялась вже ні на що добре, аж тут виявляється, чоловік не такий вже й монстр, якщо дав їй спокій. Неля прийняла гарячу ванну та залізла під ковдру, але їй ніяк не вдавалось заснути, бо думки полонили її сон. Неля ще не знала в який бік зміниться її життя, чого очікувати від шлюбу під примусом. Потрібно було дочекатись ранку, аби зустрітись з першими змінами.