Розділ 16

    Уляна намагалась зосередитись на шкільних іспитах, завтра вони з класом здають математику до якої в дівчини не лежала душа. Вона замкнулась в своїй кімнаті, аби не чути чергового скандалу, який влаштували тато з Ольгою. 

- Скільки можна?! 

В такі дні Уляна розуміла, що поїхати до мами було правильним рішенням. Якщо так продовжуватиметься далі, то вона без сумніву там залишиться назавжди. Батько її не шкодує, то чому вона повинна жаліти його. Він же не сам залишається. “І, де він тільки знайшов цю Ольгу? Ще й гуляє на мамині гроші, які вона висилає їм на життя. Дівчина нашвидкуруч зібрала рюкзак і відправилась до Каті. Тільки там їй вдасться зосередитись на потрібному матеріалі.

Неля навчалась вдома. Батько вимагав від неї золоту медаль, аби було чим похвалитись перед іншими. Святий не зраджував собі, він був, є і буде завжди попереду усіх. Перечити було безглузду, тому що лише його думка мала значення.

І тільки в Каті нормально проходила підготовка до шкільних іспитів. Без зайвих стресів і хвилювань. Навчання їй давалось легко, без докладання особливих зусиль. Подруги жартували, що це в неї через гени, які передались їй від матері.

Усім випускникам хотілось швидше позбутися зашморгу у вигляді іспитів і нарешті видихнути, принаймні на деякий час, бо після випускного на усіх чекав новий етап. Вступ до університету, а це ще одна сходинка, яка веде в самостійне життя. Троє подруг бачили себе у різних сферах. Уляна попри не любов до математики планувала вступати на економічний факультет, бо вважала цю професію перспективною. 

Катя цікавилась журналістикою, а ще таємно від усіх мріяла видати власну книгу. Елеонора Павлівна підтримувала доньку, не маючи нічого проти її вибору.

Найскладніше було Нелі, адже батько наполягав вступати на юридичний факультет, жодного разу не поцікавившись, чого хоче вона. Неля ж бачила себе модельєром одягу. Завжди щось малювала, і навіть потайки від батька шила на маминій швейній машинці.  Проте жодні аргументи, доводи, і навіть мамині прохання не допомогли. Залишалось змиритись і надіятись, що щось зміниться і колись вона самостійно прийматиме важливі в її житті рішення. Якби вона тільки знала, що це буде за рішення. 

Іспити пролетіли, як одна мить, все виявилось не так страшно, як здавалось. Елеонора Павлівна стверджувала, що тому, хто вчився, немає чого боятися. Навіть Уляна, яка не любила алгебру здала її на тверду четвірку. От тільки пораділа за неї лише мама, батькові, вочевидь, не було коли. 

- Улянко, чого ти така сумна? Все ж наче добре.

- Скоро випускний. - плеснула в долоні Катя.

- Ось тому. - дівчина зажурилась, чим викликала здивування, бо ж завжди усіх заряджала своєю позитивною енергією. - У всіх будуть присутні батьки, а мої, що? Мама далеко, тато. Ай. Не хочу навіть говорити. - Уляна махнула рукою, бо ситуація з татом бажала кращого.

Неля замислилась. Вона також не знала чого очікувати від власного батька. Мабуть, перед усіма вихвалятиметься своїми статками, а ще в обов’язковому порядку нагадає, що все що є в школі, це його заслуга, бо куплене за його кошт. І тільки Катя залишалась спокійною. Їй мало що було відомо про життя власного батька. Знала, що він помер, ще до її народження. Зі слів матері тато був далекобійником. В одному з рейсів він заснув за кермом і розбився так і не дочекавшись зустрічі з донечкою. Все, що залишилось їй від батька було прізвище. Зозуля Катерина Віталіївна. Навіть фото й того не було. Тож, вона малювала в своїй уяві його портрет і зберігала в серці. Була впевнена, що він був би хорошим батьком.

- Давайте, краще поговоримо про випускні сукні. - змінила тему Уляна, зрозумівши, що тема батьків складна для кожної по-своєму. 

Дівчата пожвавішали, почувши про вечірні наряди. Неля шила сукню на замовлення, модель якої створила самотужки. Колір тканини обрала зелений, що ідеально підходив для типу її шкіри та рудого кольору волосся. Навіть Святослав, випадково підгледівши ескіз сукні оцінив талант доньки, але це однаково не переконало його передумати щодо її майбутнього вибору професії. Катя у ці вихідні з мамою збирались поїхати на хмельницький речовий ринок і там пошукати потрібну сукню. Базар був багатий на різноманітний одяг. Тут закуповувались не лише звичайні люди, але й продавці, які потім перепродували товар за дорожчу ціну. Найпростіше було Уляні, до неї вже прямувало її бальне вбрання, попередньо вони обговорювали з мамою, який вона хоче фасон і жінка відштовхуючись від вподобання доньки знайшла потрібну сукенку. Фірмову, дорогу, але на цей момент Уляні хотілось зовсім іншого. Аби обоє батьків були присутні на її випускному. Тримались за руки й милувались нею. Мама б впустила сльозу, а тато глянув сердито, аби припинила, бо самому захочеться заревти, бо ж єдина доня випускниця. Уляна хутко прогнала гнітючі думки й повернулась до теми випускного.

- Нелю, твій Макар, прийде на урочисту?

Неля здвигнула плечима. Останнім часом вона неабияк нервувала через їхні стосунки.

- Прийде, втім в ролі охоронця. 

Дівчата переглянулись між собою. Було жаль Нелю, бо очевидно було, що вони з Макаром кохають одне одного. Через страх, як відреагує батько змушені були мовчати та ховатись від його очей. Неля нещодавно спробувала поговорити з мамою, в надії, що вона зможе вплинути на батька, але натомість зіштовхнулась з запереченням.

- Нелю, чи ти думаєш, я тебе не розумію. 

- Тоді поговори з татом. Переконай його благословити наші з Макаром стосунки.

- Це безглуздо. - жінка якось дивно глянула на доньку.

- Про що ти кажеш? - запитала тремтячим голосом, відчуваючи тривогу. - Мамо, не мовчи.

- Тато знайшов для тебе іншу пару. 

- Що? 

- Після випускного планує влаштувати вам зустріч.

- Хто він? - запитала зі сльозами в очах, розуміючи, що приречена.

- Поки що не можу сказати. - жінка опустила погляд, ховаючи сором. Відчувала себе безпорадною і навіть нікчемною, бо не здатна протистояти чоловікові.