Розділ 2

     Елеонора Павлівна відкашлялась, клятий біль у грудях не давав спокою. Жінку напрочуд втомив безпорадний стан, втім вона ніколи ні на що не скаржилась. Все минеться і старість також. Катя подала мамі склянку води, підіпхавши їй під спину подушки. Жінка намагалась не впадати у відчай, і не показувати перед матір’ю свою безпорадність. Берегла в пам’яті мамині слова, про те, що в житті потрібно приймати все належно, тоді легше буде пережити ту чи іншу ситуацію. Жінка зробила ковток води після чого відкинулась на подушки, знову кинувши погляд на дівчат. Попри їхній дорослий вік вони однаково залишались її дівчатками. Її ученицями, її улюбленицями, такі різні між собою і водночас такі схожі. Жінка порівнювала їх зі стихіями. 

Уляна - повітря. Нестримна. Активна. Вільна у своїх виказуваннях і думках через, що в школі їй доводилось не солодко, адже однолітки не бажали чути про себе правду, а вчителі зауважень. Завжди прагнула свободи та незалежності. Донині обожнює рух і спорт.

Неля - вогонь. В неї навіть зовнішність відповідала цій стихії. Рудий колір волосся та веснянки робили її особливою, хоча на цей момент вона так зовсім не вважала. В школі не один раз доводилось відбиватись від залицянь та насмішок однокласників, і вже непереливки було тому, хто насмілився її дражнити. Дівчина мала вибуховий характер. Вона не боялась змін, мабуть, тому згодом перефарбувалась в світлий колір, який їй також надзвичайно личив.

Катя - її єдина доня. Їй вона відвела роль води. Дівчина була світла душею. Спокійна. Стримана та чиста. Здатна любити, як ніхто інший - віддано та щиро. По житті вона пливла за течією, задовільняючись тим, що має. Їй, як мамі хотілось для доньки найкращого, більшого. В особистому житті у неї не складалось, бо Катя сама не надто цього прагнула. Все ніяк не могла забути своє перше і, як стверджувала подумки останнє кохання.

Саму ж Елеонору Павлівну дівчата асоціювали зі стихією Земля. Надійна, виважена. Готова в будь-якій ситуації подати руку помочі. Жінка була, наче їхньою наставницею. Мудрою і надзвичайно доброю. Не один раз якась з дівчат до неї прибігала поплакатись. Здавалось, жінка володіє якоюсь невидимою силою притягання. А ще вмінням вислухати та втішити. Часто Неля та Уляна заздрили Каті, що в неї така мама, бо в самих стосунки з батьками не склались.  

- Нелечко, ти приїхала. Дякую тобі, дитинко. - усмішка заграла на схудлому обличчі жінки. Вона докладала усіх зусиль, аби встигнути сказати заплановане. - Перефарбувалась. Красуня.

Неля усміхнулась та рефлекторно провела долонею по тепер білявому волоссі насправді хотілось плакати, бо розуміла до чого все наближається. Ніхто не застрахований від старості, різноманіття недуг та смерті. Є в житті люди, смерть яких неможливо буде пережити. Втрата яких може стати особистою трагедією. Жінка обвела поглядом всіх трьох жінок, кожній з них вона бажала щасливої долі. Уляні знайти чоловіка за яким би відчула себе за міцною стіною, Каті - успішності, бо одного таланту в наш час не достатньо, а також доброго чоловіка, який би порозумівся з Богданкою. Нелі. Нелі - відчути всю красу материнства. Жінка знову попрохала пити, Катя повторила процедуру з водою, не перестаючи при цьому жалкувати про час, який відбирає в неї маму. Відчувши не значне полегшення Елеонора Павлівна знову заговорила.

- Ви повинні про все розповісти Богданці.

Жінки переглянулись між собою, вони знали, що розмови не оминути та були готові поставити в цій історії крапку, не здогадуючись, що жінка береже ще одну таємницю. 

- Обіцяйте, що про все їй розкажете.

- Мамо, навіщо про це зараз говорити. Головне, щоб ти одужала. 

- Катю, я своє вже віджила. За мене хвилюватись не варто, там за мене Бог подбає, але перед тим, як до Нього відправитись я повинна впевнитись, що у вас трьох - все добре. Кожна людина має право знати всю правду про своє народження.

До палати увійшов лікар, поспішаючи розігнати всіх відвідувачів. Елеонора Павлівна намагалась випросити ще кілька хвилин для розмови, але була не в тому положенні й ситуації, аби заперечувати. Подруги попрощались, пообіцявши в повному складі завтра знову навідатись.

Уляна та Неля повернулись до авто чекати Катю. Жінка вирішила впевнитись в лікаря, що з її мамою все гаразд, а також відпустити Богданку додому, якщо вона звісно, захоче. Елеонора Павлівна прогнала доньку з вимогою відпочити з подругами, нагадавши ще раз про її прохання. Катя пообіцяла матері, що все зробить, аби тільки мама не хвилювалась. З неспокійним серцем Каті довелось покинути палату матері та відправитись до подруг, захопивши зі собою доньку.

- Мам, я додому піду. А ти, їдь з тіткою Уляною та тіткою Нелею, відпочиньте.

- Може, ти з нами?

- Е, ні. Що мені з вами робити? Слухати спогади вашої молодості чи нарікання, що всі чоловіки - козли?

- Навіть, якщо й так. Зайвим послухати не буде. - Катя поправила Богданці комірець, що закрутився під лямкою сумочки. Згадала вимогу матері про все розповісти Богдані. Боялась цього фатального дня. Відчувала себе зрадницею, не варта любові єдиної доньки. Впродовж роки в ній говорив страх, адже невідомо було, як дівчина відреагує на правду про своє народження.

- Ні, я краще піду додому. Тим паче ввечері я планую зайти до бабусі, почитати їй.

Будинок жінок знаходився неподалік від лікарні, тому Богданка протягом дня по декілька разів навідувалась до бабусі, приносячи їй потайки від лікаря та навіть мами солоденьке, від якого жінка не здатна була відмовитись. 

- Добре, донечко. Обережно всюди. Тримай телефон при собі й в разі чогось, телефонуй мені одразу.

Богданка кивнула та побажала мамі і її подругам гарного вечора, опісля чого почимчикувала додому. Уляна запросила подруг у свій Спа-салон, на що Неля одразу погодилась, лиш Катя через хвилювання за матір не особливо хотіла куди-небудь їхати. Подруги запевнили Катю, що все буде гаразд, з ними на зв’язку Богданка, і авто Уляни буде неподалік.