5 глава | фінал

Ну ось минув тиждень і Аня мене запросила на вечірку, тому що у неї був день народження і я не могла його пропустити. Я не дуже хотіла бачити Рому та Аня моя найкраща подруга і мені просто необхідно було потрапити на вечірку. Тому я вирішила, що навіть Рома мені не завадить. Нова школа була дуже нудна, я навіть признаюся що сумувала зі старою школою. настав день вечірки мама мене відпустила і я вирішила швидко зібратися аби зустрітися швидше з Анею. Я зробила легкий макіяж, розпустила своє довге волосся і одягнула чорні штани та білий топ, ну і білі кросівки. Мені уже не терпілося побачити Аню я за ней так сумувала! І осс я виходжу з таксі і бачу мою милу та найпрекраснішу подружку у світі. Так сьогодні у неї просто розкішний вигляд. Ми обійнялися я і подарувала їй подарунок ну і ми пішли на вечірку.

-Ей а ти не хочеш повернутися до нашої школи?

-Ні навіть і не збираюся, і ти мене не зможеш туди повернути, вибач але так треба.

-Ну, але не потрібно через Рому ось так кидати школу і свою подружку!

-Я тільки школу покинула, але не тебе.

-Ну як знаєш, але я всеодно сумую за нашими шкільними  часами.

-Я теж.

На вечірці мені було якось сумно. Рома так і не виходить з моєї голови, хоч я його ненавиділа. Моїми планами на Анниній вечірці були такими, що я всього лиш прийду привітаю свою подружку, вип'ю коктейль і піду додому, але не так склалося. Я зустріла Нікіту і він схоже хотів зі мною поговорити. Ну що ж відмовити я йому не могла, тому що він наполягав. Він сказав, що ми маємо поговорити в більш тихому місці. Та нас наздогнала Аня і сказала, що мене всюди шукає Рома, тому й навіть не роздумуючи я сказала Ані, щоб він відчепився від мене і забув мене.

-Ем, то про що ти хотів поговорити?

-Про нас.

-Яких іще нас?

-Я тобі давно мав  сказати, що ти мені дуже сильно подобаєшся.

-Але я тебе не люблю!

-Чому? Чому ти тільки цього Рому любиш? Він тебе не любить тільки використовує, навіщо він тобі? В тебе є я!

-Та скільки можна ви мене вже так дістали!

-Ні ти не можеш ти тільки моя!

-Я не твоя власність і взагалі відчепись від мене!

-Ти нікуди не підеш!

-Що ти робиш?!

-Я довго чекав поки ти мене покохаєш і довго терпів те як ви зустрічалися з Ромою,а тепер все ти моя і ти нікуди вже від мене не дінешся!

-То це ти все  підлаштовував із Лізою і той поцілунок?

-Ну, а як ти думаєш? Тебе дуже важко завоювати.

-Я зараз же все розкажу Ромі!

-Ти нікуди не підеш!

-Що?!

Він мене схопив і почав рукой закривати рот аби не було чути мене. Я майже вибралася від нього, але він підставив до носа серветку і я вирубилась. А далі я нічого не пам'ятаю. Лише якусь кімнату і те, що я сиділа на стільчику, прив'язаною із закритими очима.

-Відпусти мене благаю я ж тобі нічого не зробила!

-Ти моя!

-Рома тебе знайде і ти про це дуже пошкодуєш!

-Це Ромі кінець! Сьогодні він помре! Йому завжди діставалося. все найкраще іграшки і навіть дівчата.

-Ти цього не зробиш!

-Ще й як, а ти тут посидиш і потім ми з тобою поїдемо далеко-далеко звідси.

-Ні, ні, ні чекай, чекай!!!!

Я мала щось робити. Я не могла допустити, щоб убили Рому. Тому я знайшла ніж і швидко вибралася. Потім я побігла за Нікітою, і побачила що на пагорбі уже стояли він і Рома. Але мене злякало те, що Нік з кишені дістав  пістолет і направив на Рому. Я ні про що не думаючи просто кинулася під пістолет, щоб захистити Рому. А далі майже нічого не пам'ятаю тільки....кров....біль.....страх.