Це був Нік. Мені дивно що він тут. І звідки він дізнався куди я пішла?
-Уля, не хвилюйся. Просто Рома придурок.
-Мені байдуже! Звідки дізнався куди я пішла?
-Я просто пішов за тобою.
-Зрозуміло.
-То може повернемося у школу?
-Та ні щось не хочеться.
-То може прогуляємося?
-Ок.
Я навіть не знала що роблю, просто на автоматі погодилася. Хоч ми цілий день гуляли та думки у мене були лише про Рому.
-Слухай, я тут подумав може вечері у клуб?
-Щось не дуже хочеться.
-Чому? Через Рому?
-Ні просто немає настрою.
-Але тобі доведеться піти, тому що у мене сьогодні день народження.
-Справді? Вітаю!
-Дякую. То ти підеш?
-Ну лише тому що у тебе день народження.
-Ура!
Я прийшла додому і почала збиратися на день народження, бо ми досить довго гуляли з Ніком. Взагалі я хотіла передумати, але я ж пообіцяла. Зібрала усі свої сили і поїхала на таксі за адресою, яку мені дав Нік. Уже в клубі я зустрілася з Аньою і ми порозмовляли з нею. Я вийшла на вулицю подихати повітрям.
-Ей, мала може покатаємось?
-Ні дякую.
-Ну ти чого?
-Я кажу відвали!
-Ей, ти чого до неї причепився?
-А ти чого приперся?
-Я? На! Подумай над своєю поведінкою.
-Дибіл блін!
-Ще й який.
-Рома, з тобою все добре?
-Ні.
-Щось болить?
-Так.
-Де?
-Та щось з серцем мабуть.
-Ти таблетки носиш?
-А від цієї хвороби немає ліків.
-Невже все так складно?
-Мг. Я її люблю до нестями, а вона мене ненавидить.
-Ти придурок?
-Так. Придурок, який любить тебе.
-Так все мені цей цирк набрид я йду звідси!
-Чекай!
Я бігла, тому що не хотіла бачити його, але він був спритніший і доганяв мене. Я прибігла на пірс, думала там сказати йому, щоб відчепився від мене.
-Чого ти хочеш від мене, я ж сказала я не хочу тебе бачити!
-А я не можу без тебе. Ти мої ліки від усього.
-А де ж твоя Ліза?
-Послухай, Лізу я вже давно її не кохаю.
-Так я й тобі пові.....
Раптом я спіткнулася і упала в воду, Рома стрибнув за мною. Я думала, що мені кінець я ж плавати не вмію та Рома взяв мене на руки і тримав. Я знову зрозуміла що кохаю його і ми поцілувалися. Я думала це кінець і ми нарешті покохали одне одного. Але ще багато чого нас чекало. Минув місяць. Я збиралася до школи, уже всі знали що ми з Ромою зустрічаємося. Аня прийшла за мною і ми пішли до кафе, тому що до уроку була ціла година.
-То що у вас там з Максом?
-Уявляєш вчора запропонував зустрічатися.
-А ти що?
-Я сказала подумаю.
-Ти здуріла?! Ти місяць ходиш і ним мариш.
-Та жартую. Ми зустрічаємося.
-Нарешті!
-А що там Рома?
-У нас усе добре.
-Зрозуміло, ну що ходімо?
-Мг.
Ми уже були у школі та майже підходили у наш клас і зустріли Ніка. Дивно було його бачити біля нашого класу, він же навчається в іншому кабінеті.
-Нік, привіт. А що ти тут робиш?
-Привіт, а я...я просто проходив повз ваший клас.
-І?
-Ну вирішив дочекатися тебе і привітатися.
-А ну то ми вже привіталися.
-Мг.
-А ти Рому не бачив?
-А він у класі.
-О чудово він і мені і потрібен.
-Чекай, не йди!
-Що таке?
-Просто.
-То може дасиш мені пройти?
-Ні, тому що там Рома і Ліза.
-Що?
Я увійшла у клас і побачила, що Рома і Ліза цілувалися. Я хотіла прямо там і впасти. Як він міг? Я ж його так кохала. Тепер бачити його не хочу.
-Уля, Уляна, чекай! Це не те що ти подумала.
Тоді я усе вирішила. Рому я ненавиджу, а з Аньою буду й далі спілкуватися. А ще я вирішила перейти у іншу школу. Від того дня минув майже місяць, а Рома так і не подзвонив і не написав. Схоже він і справді не кохав мене. Тепер я навчаюся у новій школі і я навіть не хочу нічого знати про Рому.
Привіт дорогенькі)
Чекаєте фінал? Бо він буде у наступній главі)))