2 глава | Нові знайомства

Я прокинулася уже у медсестри. Дякуючи Нікіті, зі мною все гаразд. Медсестра мене уже відпустила, але сказала, що мені краще піти додому. Мене навіть це порадувало, навіть повірити не можу, що не буду бачити того придурка. Тож на крилах щастя я пішла. Але хотіла знайти Нікіту і подякувати йому.

   Тим часом у класі

-Отже відкриваємо підручники на сторінці 58.

-Ірино Василівна, а ще не всі в класі.

-Кого немає?

-Так новенької ж.

-Ахах ну так. Вона мабуть побігла в туалет плакати.

-Петренко, твій сарказм недоречний, а якщо через тебе Уляна у медсестри, то ти маєш піти до директора і подумати над своєю поведінкою.

-А що вона робить в медсестри? А так напевно по валер' янку побігла.

-У Уляни проблеми з серцем і її не можна нервувати. А тебе уже чекає директор.

-Тобто проблеми з серцем?

-Перш ніж когось ображати, треба подумати над тим, які наслідки на тебе чекають.

   Уляна

 Я не знала де зараз може бути Нікіта та напевно завтра і справді я зможу подякувати йому. Я уже мала іти до виходу та збулося те чого я найбільше боялася. Я знову зустріла свого "милого" однокласника. 

-Чекай!

-Що ти ще хочеш від мене?

-Це правда, що сталося з тобою?

-Яка тобі різниця?

-Уляна, вибач я не хотів, щоб все так далеко зайшло.

-Справді? Та ти що!

-Я справді не хотів, але...але я всеодно ненавиджу тебе!

-Ну це я й сподівалася почути.

-Тепер іди, щоб я тобі ще чогось не наговорив.

-Чекай, я так і не знаю як звати мого "хорошого" однокласника.

-Мене звати Рома тепер забирайся!

-З радістю!

Боже як я його ненавиджу. А ще три роки муки та нічого я не збираюся опускати рук. Тим паче у мене вже з'явився новий друг. Я прийшла додому і вирішила трохи відпочити. Згодом прийшла мама і ми чудово провили час за переглядом фільму. Ну ось і ранок. Я готова до нового дня, хоч в ньому буде брати участь "пан диявол" (так я назвала Рому). Мама не дуже хотіла пускати мене до школи після вчорашнього, але я не хотіла. Чомусь мені хотілося іти туди. Я вдягнула шкільну форму і пішла до школи. Коли я зайшла у клас, то деякі однокласники поцікавилися моїм здоров'ям. Мені було приємно, що за мене хвилюються. Я уже хотіла сідати за свою парту аж хтось заговорив до мене.

-Привіт, мене звати Аня. Не хочеш сісти до мене?

-Привіт, а я Уляна. Так звісно! А чому я тебе не бачила раніше?

-А мене вчора не було. Я тільки дізналася, що у нас з'явилася новенька. От вирішила може хоча б ти краща за інших.

-Тобто?

-Ну школа у нас начебто норм, але у нашому класі одна нечість зібралася.

-Ну так це я замітила.

-Ну дивись, ось ці дві дівчини- це Ліза і Соня. Вони явні зміюки, краще їх не чіпати.

-Чому?

-Якщо ти хоч не так подивишся на красунчика Рому з нашого класу або Ніка з 10-а, то вони тут же і накинуться на тебе.

-Я так зрозуміла типу вони по них сохнуть.

-Ага. У нашій школі усі тусуються своїми компашами. Наприклад, Соня, Ліза і Діана вони постійно разом. А Рома, Нік, Влад і Макс теж постійно разом і плюс вони ще й утворили свій музичний гурт.

-Ого.

-Хоч Рома і Нік постійно сваряться та пісні у них класні.

Пподзвенів дзвінок і ми почали готуватися до уроку. Я була вражена, що Рома пов'язаний з музикою. Він же зовсім не підходить під цю роль. Щоб любити музику треба бути не таким як усі. Я сама по собі знаю (я теж колись займалася музикою, але після смерті батька я закинула це захоплення). Мої думки перервав директор, який зайшов у наш клас.

-Шановні дев'ятикласники, сьогодні ми вирішили влаштувати вам невеличку дискотеку.

-Урррааа!!!

-Заспокойтеся! Я вас дуже прошу давайте цього року все пройде в адекватному стані.

-Авжеж.

Новина мене ця порадувала, тому що я нарешті зможу відволіктися від зайвих думок. Нарешті 45 хвилин каторги закінчилися. Я ніколи не любила математику, вона нудна. Аня захотіла познайомити мене з своїми друзями, тому ми просто вилетіли з кабінету математики. Її друзі і справді дуже класні. Ми одразу знайшли спільну мову. Тепер все буде по іншому ніж тоді. Ми стояли на коридорі і я побачила Нікіту, тож я вирішила подякувати йому. Та схоже він мене випередив за розмовою.

-Привіт, класно виглядаєш.

-Привіт, дякую.

-Як ти почуваєшся?

-Уже краще. Я тобі хотіла подякувати.

-Та немає за що.

-Ну бувай.

-Стій, а ти ідеш сьогодні на дискотеку?

-Так, а що?

-Ти обіцяєш мені танець?

-Ахах. Ну звісно.

-Тоді до зустрічі.

-До зустрічі.

Нік був прикольний і з ним я відчуваю легкість. Ми уже мали йти на урок та дехто хотів поговорити. Це була Соня та її компашка. Я одразу зрозуміла про що ми будемо спілкуватися.

-Слухай, якщо ще раз я побачу тебе біля Ніка, то ти пошкодуєш, що на світ народилася!

-Злякалася. Ти мені ніхто, а з неадекватними я не розмовляю.

-Ну так ти ж злякалася і тікаєш уже.

-Соня, відчепися від Уляни!

-Ти ще побачиш, що буде!

-Ага. 

У цій школі явно одні психи вчаться. Ви являєте нашого "пана диявола" сьогодні в школі не було. Це мене порадувало та на дискотеці він точно буде. Тому що, їхня група має виступати. Я дуже чекала вечора і от він настав нарешті. Я почала збиратися на дискотеку.