Розділ 6

— Ну, якщо ти думаєш, що якась завбачлива хитроморда дупа здогадалася, що листа можуть перехопити та показати мені, тому стерла з нього власні відбитки, ще й додала віддзеркалювальні чари, то так: це саме те.

Кристал крутився навколо своєї осі, наче скажений. Нитка тремтіла й рипіла від напруги. Камінчик замість того, аби рівномірно розхитуватися з боку в бік, вказуючи на два предмети, описував круги навколо листа. Я роздратовано спіймала агат пальцями, витягнула з петлі та стиснула в руці, ізолюючи від стороннього впливу, щоб нещасний амулет не розірвало на шмаття. Раван перезирнувся з Селестою.

— Суто для протоколу: ймовірність того, що всі троє до цього причетні, тому маятник і не визначилася з винуватцем, є?

Деякий час я дійсно розмірковувала над цією теорією, але потім все ж заперечно хитнула головою.

— Ні. Я пів ночі аналізувала ті досьє і розраховувала вірогідності розвитку подальших подій на основі сумісності кандидатів з королевою… — на цих словах плечі Селести розслабилися, в очах спалахнув якийсь нездоровий мисливський азарт. — Словом, чималі перспективи є в кожного союзу, але наречені геть різні. Вони, так би мовити, полярні протилежності один одного, якби, звісно, полюсів було три. Люди з різними цінностями, схильностями та методами досягнення бажаного. Вони… Як би це пояснити? Дихають різним повітрям. І якщо двоє ще так-сяк могли б знайти точки перетину інтересів, то всі троє… Ні. Навіть не уявляю.

— Це справді можна вираховувати завдяки пліснявим яблукам і смердючим корінцям? — недовірливо скривився чоловік.

— Раване, — вже відверто визвірилась я. — Можеш зачіпати мене як жінку чи просто людину, але не лізь з критикою туди, на чому знаєшся, як блоха на садівництві.

На подив, він схилив голову в короткому мовчазному поклоні, який можна було б сприйняти за вибачення.

— То що там з перспективами та сумісністю, Ноел? — втрутилася королева, і вираз її обличчя змусив мене запідозрити недобре. — Які прогнози стосовно щирих почуттів?

— Ваша величносте! — обурився Раван. — За таких умов найкращий вибір — скасувати подію взагалі. Ми не можемо ризикувати вашим життям і запрошувати до двору вбивцю!

— Сама не вірю, що це кажу, — додала я твердо, — але Раван має рацію. Який сенс так ризикувати?

Королева демонстративно пирхнула й відкинулася на спинку крісла.

— Ех, які ж ви молоді та дурні! А заради чого ще ризикувати життям, якщо не заради кохання?

— Ну, приміром…

— Я вважаю…

Ми одночасно затнулись та перезирнулись, і судячи з виразів обличчя, кожен мав принаймні десяток обґрунтувань. Селеста, втім, слухати аргументи не збиралася, тому жестом заборонила нам продовжувати.

— Злочинець лише один, двоє інших — безневинні, — затвердила вона. — От з них і вибиратиму! 

— З яких саме «двох»? — обурився Раван.

— От ви мені й скажіть.

— Але ж ми й самі не знаємо, кому можемо довіряти, а кому ні. Безглуздя якесь!

— Може, ще подумаєте? — запропонувала я. — Пропоную зараз все скасувати, дати ситуації заспокоїтися, і повернутися до питань шлюбу з іншими кавалерами за рік чи два.  

— Коли я стану ще на рік чи два старша і ще на рік чи два втомленіша? Дзуськи! Життя в мене одне, я вже достатньо присвятила його іншим, хочу залишити й для себе також. Ризик? Я, може, кожного дня ризикую померти від серцевого нападу, суму чи старості. Вовків боятися — в ліс не ходити. І ні, це не обговорюватиметься. Врешті-решт, я доросла жінка і можу сама приймати рішення стосовно власного майбутнього.

— Але ви ж королева, — Раван, видно, второпав, що діяти треба делікатніше, тому зайшов з іншого боку.

— І що? Наступник трону вже дорослий, дасть небо — його дружина буде при надії ще до кінця весільної подорожі. Повернеться — передам йому правління й житиму в своє задоволення.

— Задоволення — це добре. Але тим більше не розумію, для чого вам те заміжжя? — промурмотіла я спантеличено. — Заради династії та спадкоємців — ще є сенс, а так…?

— Хочу старіти поруч із коханим, серденько, — Селеста схилила голову до плеча та мрійливо усміхнулася. — Хочу реготати над дурними жартами біля каміна з людиною, яку теж тішать дурні жарти біля каміна. Хочу разом з кимось сваритися на непосидючу молодь та кепський музичний репертуар на балу. Вдвох копирсатися в саду, всоте пересаджуючи трояндовий кущ. Зайнятися полюванням, різьбленням по дереву чи будь-якою іншою дурнею. Але все це має сенс лише коли можеш з кимось  тією дурнею поділитися, розумієш? І отримати щось таке ж безглузде, але важливе, у відповідь. Кохання — не вигадка поетів, Ноел. Просто покохати треба свою людину. Гадаю, одного дня ти зрозумієш.

Я важко зітхнула, похитавши головою. Ну й хто з нас тут стара бабця, а хто безмозка мрійниця, а? Раван навпаки застиг на своєму сидінні уламком скелі, напружений та непроникний, як солдат перед атакою.

— Як я розумію, вибору в нас немає, правильно? — приречено уточнив шпигун, коли мовчання стало нестерпним.

Селеста кивнула:

— Свято відбудеться згідно з розкладом. Хочете мені допомогти — знайдіть поганця якнайшвидше. Бажано до того, як я оголошу ім’я нареченого, бо ж самі розумієте, до чого це може призвести.