Розділ 5

— Ох. Але ж я не нишпорка і не слідчий… — я замовкла, спіймавши в очах королеви непритаманну їй розгубленість та безпорадність, і швидко виправилась: — Так. Звісно. Без питань: зроблю все, що можу.

Я розкрила конверт і витягла листочок, весь вкритий рядками слів. Звісно, я мало знаю про тих закордонних наречених, однак, може, текст наштовхне мене на якісь цікаві думки? Але кліпнувши й перечитавши написане декілька разів, я раптово відчула себе ідіоткою. Літери видавалися цілком знайомими, та й окремі фрагменти слів нагадували звичайні склади, проте в тексті не було жодного розділового знаку чи великої літери, і все послання разом не мало жодного сенсу.

— Це шифр, — неголосно пояснив Раван, коли я підвела на нього збентежений погляд. — Не надто простий, проте я все одно підібрав до нього ключ і дізнався зміст листа.

— Ем… І що там написано?

— Дослівно: «Переходимо до плану “Б”, оголошуй повну готовність. Якщо вона не стане моєю дружиною, то не стане дружиною нікому. Або я, або смерть».

— Ти ба який романтик! — я ледь не додала «ось тому я й не рвуся заміж», але вчасно прикусила язика. — Це ж наскільки мізерний розмір треба мати, щоб компенсувати його такою непомірною пихою?

Королева нервово реготнула, але миттю затулила рот руками, а потім й поготів удала, що поправляє папільйотки.

— Ноелані… — Раван втомлено потер перенісся, — весь палац в курсі, яка ти дотепна і безсоромна, але можна принаймні не зараз?

Я демонстративно стиснула губи, приклала до них пальці та ніби ключа провернула, замикаючи уста. Раван холодно кивнув і продовжив вивертати на мою бідну голову інформацію:

— Папір звичайний, що продається в будь-якій крамниці. Почерк не збігається зі зразками листів жодного з наречених. Не схоже навіть, що писали лівою рукою. Стиль послання підкреслено сухий, жодних особистих деталей. Ще й знайшли ми його не в якогось закордонного пройди в кишені, а в публічній скриньці для прохань, куди будь-який житель королівства може покласти своє звернення.

— Що? — я недовірливо кліпнула. — Тобто листування щодо замаху на королеву передано через пошту, створену королевою? Якесь нечуване нахабство.

Селеста зітхнула:

— Прохання з цієї скриньки забирають раз на тиждень, передають в канцелярію і там розглядають. Вибірково, звісно, бо ж інакше ми всі потонемо в паперах. Раван вважає, що хтось зі спільників злочинця працює в канцелярії, має доступ до цих листів і, відповідно, змогу непомітно отримувати накази ззовні.

Ого! Оце так новини. Втім, це достатньо цікава ниточка, яка може привести нас до справжніх змовників.

— І багато цих працівників канцелярії? Ну, або тих, хто там поруч вештається.

— Включно зі стажистами, прибиральниками, лакеями, покоївками, охоронцями, вартовими та, власне, посадовцями? — примружився Раван, підраховуючи кількість. — Триста двадцять один.

Ай най би тебе качка копнула!

— Як ти, мабуть, розумієш, перевіряти всіх і кожного в нас просто немає часу, — продовжив шпигун. — Ще й поголоска піде, а це може спровокувати злочинця на більш активні дії. Тож доведеться відштовхуватися від найочевидніших версій та переконатися, чи не належить цей лист конкретному нареченому.

— Розумієш тепер, чому я попросила Равана привести саме тебе? Жоден маг не зможе виявити приналежність предмета. А відьма — непересічна та обдарована — зможе, — в голосі Селести почулося тремтіння.

І, трясця, вона мала рацію! Чари — вони й за морем чари, звісно. Але маги, на яких вчать в академіях, як би так пояснити, працюють з високими енергіями: стихіями, духовною силою, ментальними проєкціями. Вони створюють вимірювальне приладдя, різноманітні артефакторні механізми, складні бойові плетіння й купу всього корисного… Але їхня сила надто синтетична, відірвана від простого життя. Коли потрібно виправити погоду, вплинути на родючість землі чи живих істот, привабити, відвадити, проклясти чи зняти прокляття — о, тоді шукають відьму.

Наша сила — груба, безформна, але первісна, пов’язана з природою, тому й керують нею більш інтуїтивно, ніж науково. Чарам можна навчити, а знання про чари — відшліфувати й довести до ідеалу. Відьомство можна лише відчути тілом і серцем. Інтегрувати себе з ним, віддаючись справі повністю. І якщо чарів можна позбавити, а мага — виснажити чи повністю спустошити, то відьомство інше, воно живе в крові, бо ж воно і є життям. Тому й бачать відьми те, чого не помічають інші. Тому й відчувають гостріше, ніж будь-який магічний детектор чи артефакт.

Тож якщо хтось і міг простежити невидимі зв’язки, що досі поєднували предмет, ось цей самий лист, та його творця, побачити це зможе лише відьма. 

Я підвелася.

— Мені потрібен стіл та вільний простір. Будемо ворожити.