Розділ 3

Можливо, якась наївна панночка й побігла б винюхувати таємниці лорда Равана особисто, але моя інтуїція завжди вела мене туди, де було справді цікаво: на палацову кухню. Ось де найближчими днями буде справжнє джерело цінної інформації, ось де розв’язувалися найстриманіші язики королівства! До того ж фірмові страви нашого кухаря розчаровували мене набагато рідше, ніж всі шпигуни королівства разом узяті.

— Три королі? З почтом? З власними слугами? Це ж скільки зайвих ротів треба прогодувати? О небо, я пропав! 

Я співчутливо промимрила щось нерозбірливе, дивлячись на перекошене обличчя головного кухаря, пана Такера. Блідіший за свій білий ковпак чоловічок безсило сповз на стілець, намагаючись усвідомити масштаб катастрофи. Я ж безсоромно поглинала чергову порцію хрустких грінок на вершковому маслі, щедро намазаних фазанячим паштетом та прикрашених тонкою, як папірець, скибкою солодкого червоного перцю і такою ж напівпрозорою скибкою лимона. Фантастичне поєднання хрусткої хлібної скоринки та ніжнішого м’яса змусило мене примружитися від задоволення.

— Не хфви-люфя, — промимрила я з повним ротом, — скарфниця за фсе плафить.

— Скарбниця може платити скільки завгодно! — простогнав він. — Замовлення, постачання, узгодження меню, обсяг холодильних шаф, кількість персоналу врешті-решт та робочі місця для них — це справжня катастрофа! До того ж справжню майстерність не купити.

Такер з відчаєм подивився на свої руки, і я, безсоромно наминаючи останню гренку, визнала, що в дечому він правий. 

— Ну, уявімо, десерти я знаю, кому делегувати. Але основні страви?! Три додаткові королівські двори! Ноел, це катастрофа, суцільна катастрофа, — він підсунув до мене таріль, на якій лежали скручені рулетиками смажені на часниковій олії баклажани, фаршировані солоним білим сиром, подрібненими горішками та присипані згори гранатовими зернами. 

— Мофу приготуфати для фас підбадьорлифий тонік, — я наштрикнула рулетик на двозубу виделку і відправила його до рота. Суміш солоних та кисло-солодких смаків розлилася по язику справжньою кулінарною симфонією.

— Підбадьорливий, заспокійливий — все згодиться, все давай, — приречено зітхнув Такер. — І у подвійній дозі.

— Не мофна у подфійній. Шкідливо для здороф’я. 

— Для здоров’я шкідливо залишатися без роботи, даху над головою та репутації, — заперечив головний кухар, підводячись. — Ти їж, їж, бліда, як привид. Зібрати щось із собою?

Я окинула неупередженим оком чотири порожні тарілки з-під поглинутих закусок — і хитнула головою:

— Дякую, Такере, але наразі маю зупинитися, бо з такими темпами не влізу у власну сукню.

— Гарної жінки забагато не буває, — зауважив він вагомо. — Гляньте хоч на королеву: яка стать, які форми, яка гідність! Справжня красуня! Ще й добра, і уважна, і завжди щедро платить. Словом, вона заслуговує на щастя, і якщо я можу їй допомогти, то маю починати готуватися просто зараз. 

Він поквапився геть, залишивши мене в компанії численних помічників, молодших кухарів, служниць та посудомийок. Новини про гостей вже розлетілися палацом, і кожен працівник хвилювався по-своєму. Ще б пак, така подія, та ще й романтична! Тут і відьмою бути не треба, щоб помітити мрійливі усмішки покоївок та багатозначні спроби лакеїв затягнути комірці охайніше звичайного. Дехто вже навіть встиг поцікавитися, чи могла б пані відьма приготувати особливі настоянки: комусь для веселощів, комусь для уникнення наслідків веселощів. Я пообіцяла зробити. 

Від смачної їжі настрій різко пішов угору, тож я вирішила, що Такер правий: часу справді небагато, а Селеста — хороша людина, що може розраховувати на нашу підтримку. Королева ж хотіла, аби я спробувала поворожити? Ну от мені й привід. Отримані від Равана досьє містили купу корисної інформації, тож завтра я, мабуть, здивую її величність чимось цікавеньким.

Підхопивши теки та попрощавшись з усіма, я повернулася до своїх покоїв — старовинного трикімнатного флігеля в королівському саду. Спальня, вітальня, лабораторія, все це трохи далі від людей і натовпу, в оточенні мальовничих хащ та поруч з оранжереєю — що може бути краще? Додайте сюди ще вбиральню та розкішну ванну кімнату, облаштовану за найсучаснішими стандартами, з проточною холодною та гарячою водою, — і отримаєте житло мрії. Я квапливо переодягнулася в домашнє, закинула зіпсовану сукню в кошик для прання, скрутила волосся вузлом і пішла чаклувати.

Теки з кандидатами розклала по столу в лабораторії, додавши до них аркуші з найважливішими примітками, зробленими власноруч: іменами, датами народження, виписаними конфігураціями сузір'їв на ці дати, числовими метриками прізвищ, стихіями-покровителями роду, рослинами-символами та купою не менш значущих для чарів дрібниць. Добре було б мати зразки волосся або крові, тоді б я впевненіше могла стверджувати, хто з трьох найкраще пасує нашій королеві, але настільки особистих речей Раван мені не надав.

Ну й не треба поки що! Я ж не приймаю остаточного рішення й не створюю приворотне зілля, так, бавлюся з ймовірностями. Я розпалила вогонь для казанка, підготувала віск та три форми, і нарешті змішала трави для гадання крізь дим. 

Словом, з відпочинком не склалося, а ніч я зустріла, повністю занурена в процес аналізу та порівняння теоретичної сумісності Селести з кожним кандидатом. Виходило цікаво, але я так і не визначилася з фаворитом. По датах та іменах явних протипоказань до шлюбу не знайшлося, те саме стосувалося духів-покровителів, фігур на воску та обрисів у диму. Десь краще в одному, десь гірше в іншому. Я старанно занотувала всі результати, накреслила зоряні та нумерологічні карти та розписала найбільш ймовірні стратегії розвитку стосунків в кожній комбінації. Треба буде ще амулети зробити, для вимірювання енергетичної сумісності, але то пізніше, коли матиму дрібку нігтів, волосся чи хоч краплю поту кожного. Але по всіх параметрах виходило, що дуже скоро в долю королеви втрутиться справжнє кохання, сповнене довіри та турботи, що змінить її життя назавжди.