Розділ 50/1

Вранці чомусь особливо не хотілося вилазити з теплого ліжечка. Вірніше, спекотного, а місцями, навіть дуже обпалючого. Адже я прокинулася разом з Кирилом. І так хотілося насолодитися шаленим пробудженням довше.

Хоч і затримались, але ми все ж витягли одне одного з дому. Бєльський у прямому сенсі тягнув, прямо на руках доніс з ліфта до машини на підземній парковці. А я квапила його, сміялася, і нагадувала, що у нього записано за планом робочого дня начальника.

Після наради мій бос повернувся у чудовому настрої, навіть мало не напав. Ні в яку не погоджувався на пилку відволікатися, тепер тільки я з неї пил протираю.

- Ще один поцілунок і поїду. Вікторіє, ну не можна ж бути такою смачною і спокусливою, - з гарчанням притягує до себе, незважаючи на те що на нього вже чекають, щоб поїхати на зустріч з делегацією від іноземних партнерів.

Знехотя відсторонюємося. Дихаю насилу, серце у грудях тарабанить захоплений ритм. Кирило розпалив, розтріпав по плечах моє старанно укладене волосся, а тепер задоволений, з посмішкою котяри, допомагає поправити блузку.

- Хочеш, приготую ввечері пиріг за новим рецептом?

Подумалося, що буде добре нам посидіти ввечері з ароматним чаєм, розслабитися після насиченого робочого дня.

- Так, обожнюю твої пироги! - Кирило мене цілує в маківку. Задоволений погляд поплив, як раптом різко округлює карі очі з відтінком міцної кави. - Ні, не сьогодні. Я ж тебе зібрався вкрасти.

- Знову?

- О так, Вікторіє. Коли повернуся, вкраду кохану дівчину в цікаве місце. Чи сподобається тобі, поки складно сказати, там ми повечеряємо. І обіцяю здивувати тебе сильно.

Ой-ой, хіба мій невгамовний бос вміє слабо дивувати?

- Парний стрибок з парашутом запропонуєш? - сподіваюся, що ні, а питанням намагаюся хоч крапельку випитати.

- Не з парашутом, але крутий стрибок має бути. Більше нічого не скажу, до вечора вже недовго залишилось. А я і так весь тиждень відкладав, і зважитися не міг, все вибирав, як саме організувати буде краще. Головне знай, Вікторіє, наша наступна зустріч пройде незабутньо!

О, як наобіцяв.

Я навіть чашку розбила після від'їзду боса, коли захотіла собі приготувати какао. Задумалась у той момент. Бєльський і не міг зважитись? Ото вже не віриться... Мабуть, щось і, справді, серйозне.

Невже... Ні, не можна обнадіюватися.

Ну а раптом?

Очі мрійливо самі падають на руку. На пальці так і виблискує дорогоцінними камінчиками гарна витончена каблучка. Фіктивна каблучка. Ще недавно я вирішила, що справжньої в моєму житті не буде. На одну вже розмріялася, знайшовши в бардачку колишнього хлопця. Дісталась не мені. Наступну видали в рамках договору.

Чи буде третя каблучка?

От Кирилу добре, він знає, що задумав. А мені складніше, я ж так люблю помріяти.

Збираю з підлоги уламки. Терпіти не можу, коли б'ється посуд. За моїми особистими спостереженнями потім трапляється щось погане. Тільки не цього разу! Нехай на щастя чашка розбилася. Нехай так і буде!

Десь через годину мій телефон оживає. Дзвонить незнайомий номер, але я багатьом даю для зв'язку з приймальнею начальника.

- Добрий день. Я вас слухаю, - приймаю виклик.

- Можна і без викання, ніби як знайомі давно, - на тому боці лунає бадьорий голос Маринки. - Я номер змінила, якщо що.

То ось воно що. Минулий номер Маринки у мене в чорному списку, звичайно ж.

- Ти подзвонила повідомити мені про новий номер?

- Віко, не намагайся підколювати. Все одно не вмієш.

Раніше я і грубити не вміла, нецензурні слова боялася вголос вимовляти. Зараз нічого так, освоїлася в суворій реальності, можу навіть послати на три літери, якщо сильно дістануть.

- Марино, більше не дзвони мені. Після всього, що ти наговорила біг босові та вигнала мене з квартири. Сумління май нарешті!

Збираюся скидати виклик.

Ото коза!

- Та я ж і дзвоню тобі через сумління, - далі вимовляє, як ніби при цьому гірко зітхаючи.

- Чого?

- Знаю, ти вважаєш мене найгіршою подругою, злою і заздрісною. Ну так, приємного мало, коли одним все, а до інших тільки охоронці протягують лапи. Але я оце подумала, був час після звільнення, що неправильно вчинила по відношенню до тебе. Вчора знайшла ті, загублені, сережки твоєї бабусі. Віддам їх, якщо забрати захочеш.