Розділ 49

Кирило

За містом ми затрималися на два дні. Не міг я раніше себе змусити виїхати. І навіть Вікторія забула, який день тижня. О та-ак! Ми забули про все, перебуваючи в іншій реальності.

Кожен день у мене починається з думок про неї, прокидатися одному більше не хочеться. Так собі думав, згадував. І на думку не прийшов жодний зв'язок з жінками з минулого, де б я настільки нестримно палав, і здавалося все мало і мало.

Хоч це й здається дивним, але мені постійно мало моєї вірної помічниці, моєї зворушливої дівчини з тим самим променистим поглядом на глибині фіалкових очей. Друзі вважають, що у мене загострення кризи тридцятирічного віку. Нічого не маю проти, якщо моє загострення носить ім'я Вікторії. Бо я сам не помітив, як закохався, і шалено кайфую від цього. Нехай друзі, і далі приколюються. Мені вже все одно.

А вони і не стримуються, друзяки нахабні. Ми зустрілися у клубі, ненадовго вирвався, а то втратили мене.

- Зате мені загострення не загрожує, я міцний горішок, - хвалиться Артур, б'ючи себе в груди.

- Був горішок, перетворишся на кленовий сиропчик, - дражню я.

- Ну ні, щоб я і сиропчик? Цьому ніколи не бувати!

Еге-еге, я теж так думав.

- Та годі вам сперечатися. У Кіра тимчасове затьмарення, це скоро пройде, - махає на мене Матвій.

- Ти звідки знаєш? У голові моїй рився?

- А що в ній ритися, ти з нас частіше за всіх коханок міняв.

- То раніше було, - потискаю плечима, і до свого келиха тягнуся.

- Ще добий нас, що одружитися зібрався! - зі сміхом підбурює Яр.

Келих на стіл перевертається, на скатертину виливається темна рідина. Напруженно спостерігаю за рухами офіціантки, яка прибирає за мною.

- Він серйозно зібрався, чи що?

- Кіре, зізнавайся!

Кхм-кхм... ото вже напали холостяки недороблені.

- Вікторія ще не знає, але я вас запрошую заздалегідь. Приблизно місяць залишається, як я…

Під ошелешені погляди друзів з розкритими ротами, замовкаю, не встигаючи повністю запросити. До нашого столу у віп-зоні підходить мій ворог, він же брат мій двоюрідний.

- Чому не казали, що він теж тут буде?! - Алекс з невдоволенням киває в мій бік.

- Дійсно! Мали б попередити, щоб я провів вечір спокійно! - Я взагалі розлютився, зустріти Алекса не очікував.

Брат займає місце на іншому кінці столу від мене, але так нам ще краще видно один одного. Перекидаємося гнівними поглядами та відвертаємося. Фр-р!