Розділ 44

Кирило не піднявся до себе до самого ранку. На наступний день потягнув мене за собою. І так вийшло, що за всі вихідні ми майже не розлучалися.

О-о-о... ці вихідні стали для мене дивовижними. Чи змогла я відпочити? Ну ні, я навіть не сподівалася на це. Хіба Бєльський дасть мені просто на дивані повалятися? Ні, він же невгамовний чоловік з Мечем!

Майже не висипалися, щось готували разом, щось привозила доставка, виходили прогулятися ненадовго, щоб я покатала нас за кермом. Весь інший час не згасали спалахи, знову і знову відправляючи нас у світ насолоди, у світ, де чуттєвість важливіше за слова, і де я гостро відчуваю себе бажаною жінкою. Не завжди наші невинні посиденьки закінчувалися на ліжку, траплялося і у ванній, і на столі, після прогулянки, трохи ліфт не зганьбили. Ох, повинно бути, напевно, соромно, а я забуваю про все і від щастя свічуся…

Наші бурхливі романтичні вихідні стрімко пролетіли. Вранці ми порушуємо традицію "уроків водіння", вчасно піднятися не змогли. Ночували знову у мене. Ну так, я відмовляюся постійно залишатися у боса. Через день так і ходимо туди-сюди по поверхах. Дивно, можливо. Тільки я боюся остаточно зануритися в райдужний оазис ванільного світу. Встояти не змогла, це вже як є. Бажання виявилися сильнішими розумних відгомонів у голові. І нехай все поки залишається так. Адже ще недавно я чекала на кінець договору, бо не наважувалася мріяти про щось інше, спокусливе й заборонене.

- Кирило Олексійовичу, скоро ваше звернення для співробітників, - до нас біля входу підбігає менеджер з організації заходів.

- З Новим роком у травні вітати, чи що? - сміється бос.

- Ні-ні, для Нового року ще сценарій в розробці, - менеджера з організації жартами не збити. - Щорічна атестація для співробітників. Всі на неї чекали, радіють у передчутті, хочуть починати.

Угу, як же радіють.

Та ми трясемося завжди на подібних перевірках.

Корпорація перевіряє відповідність рівня знань - займаній посаді. Проводяться тести, особисті питання, психологічні пастки. Жах, коротше кажучі. Схоже на складні іспити в універі. Тільки тут є ризик вилетіти з роботи і перездати потім не дадуть. Найбільш вразливі, за місяць до атестації починають закидатися заспокійливими ліками. Найбільш просунуті, шукають, де роздобути питання, налагоджують контакти з перевіряючими та всіляко підлизуються заради потурання.

І є я, та, що повністю забула про іспити, а в минулому році на них мало не впала у непритомність.

Цього року мене не валитимуть. Ну ні, не повинні. Я ж з Кирилом... Врятувала антикварну чашку в маєтку старших Бєльських. Поки нічим не видала себе. Від роботи не ухилялася, хоча змінились обов'язки.

Руки все одно трясуться, в горлі пересохло. Реакція організму на фразу «іспити» діє на рівні рефлексів. Ух, боязно!

- Тут є вже текст, я вам все необхідне сюди внесла. І з приводу тестів для відділу закупівлі, відправляйте їх відразу до конференц-залу. Ваш відділ тоді розмістимо…

Відповідальна співробітниця забирає Кирила, швидко промовляючи йому інформацію на ходу. Я йду позаду за ними. Поки немає можливості переговорити, мені не хочеться перебивати і скаржитися Бєльському, що я сильно хвилююся. Куди мене відправлять? На атестацію помічниць? На перевірку відділу реклами?

У великому залі слухаю промову від засновника корпорації та начальників відділів. Кирило бажає всім відмінно скласти іспити, потім напитися. Пропонує варіант напитися, а потім здавати, але тоді є ризик, що іспити весело пройдуть у витверезнику.