Розділ 31/1

- Ні, Кирило Олексійовичу, не настільки ж, - мило посміхаюся у відповідь.

- Граєш з вогнем, Вікторіє. Дражниш дикого звіра. А могла б і піддатися…

У цей момент Кирило нахиляє голову до моєї, і я забуваю дихати. Бос нависає наді мною, сильний, вродливий, дурманить чарівністю голову. Його тестостерон і мені передається, немов від спалаху злітають у животі шалені метелики.

Двері ліфта відчиняються і чуються голоси тих, хто хоче залізти.

Так ми приїжджаємо на перший поверх. Я швидко створюю незворушний вигляд, як ніби разом їхала з босом-нареченим, нічого мені не думалося, коли на його губи дивилася. Кирило сміється, витягаючи мене за собою.

До парковки доходимо більш-менш спокійно. І я вже близька до того, щоб попросити дати мені пару годинок перепочинку. Все ж таки втомилася і Вітя засмутив. Хочеться розслабитися, подумати, про своє про жіноче трошки поплакати. У ванній нарешті повалятися, якщо вже мені пощастило хоч тимчасово оселитися в розкішній квартирі.

- Кирило, ти не сильно будеш заперечувати, якщо я з шарлоткою прийду пізніше? Дуже хочу відпочити.

- Дивлячись на скільки затримаєшся.

Бач ти, нетерплячий який.

- Ненадовго, мені треба…

- Терміново кажи навпаки, як ніби ми збираємося провести час разом, - перебиває і переплітає наші пальці рук.

За інтонацією вже здогадуюся, хтось спостережливий поблизу. Обертаюся. Помилки немає. До нас поспішає Михайло.

- Ну що, ви будете? - ще на відстані запитує.

- У нас справи, навряд чи встигнемо, - за двох дає відмовку Кирило, міцніше стискаючи мою долоню.

Знак не розумію. Я ж не знаю, де потрібно бути, і про що взагалі йдеться?

- Отже, вся родина приїде, а молодший брат знову, як третій ріг барана в одном місці, - бурмоче Михайло. - Моя дружина на честь нас навіть назвала виставку. Наше прізвище буде при вході висіти.

- Якби там твоя голова висіла, тоді б я обов'язково завітав, - як завжди, бос підколює брата.

- Віко, я розумію, що раніше Кирило не ходив до нас на виставки. Але ж тепер ви удвох, наречені, ось і зайдіть на пару годинок.

Це тих годинок, які я випрошувала на перепочинок?

Бєльські взагалі хоч іноді сидять без діла?!

Я б посиділа, та вони не дають…

- Якщо не прийдете, то я репортерам скажу, що мій брат у в'язниці за підозрою в крадіжці дірявих шкарпеток і мила, - Михайло переходить до погроз.

- Чому не в крадіжці банку? - заперечує Кирило. - Давай так... Я вкрав картину з музею вартістю в трильйон!

- Ні, шкарпетки і мило. Зганьблю на всю країну!

Відходимо з Кирилом на декілька кроків, радимося. Бос не хоче ставати дрібним крадієм шкарпеток і мила. Та й мені вже незручно перед Михайлом і його дружиною. Добре спілкувалися в маєтку старших Бєльських. Треба б підтримати, а то запідозрять, що ми не настільки закохані, яких тягне романтично хитатися серед дивних картин.

Погоджуємося і вирушаємо на виставку. Вечір починається не за планом...